Найгучніші судові справи зі зміни клімату

Звернення в суд для захисту прав людини стають важливим інструментом у боротьбі зі зміною клімату. Зали судових засідань по всьому світу стали однією з передових ліній для тих, хто прагне обмежити масштаби кліматичної кризи. Головна причина позовів – бездіяльність або надто слабка політика більшості урядів для вирішення цієї глобальної проблеми. У цьому матеріалі розповімо про найгучніші судові справи зі зміни клімату останнього десятиліття.

Нещодавно ООН опублікувала Глобальний звіт (pdf) про судові спори щодо зміни клімату 2020-го року. У звіті відзначається, що у 2017 році було зареєстровано 884 випадків у 24 країнах, а у 2020-му році кількість справ зросла майже вдвічі: до 1550 у 38 країнах. Ця хвиля викликає вкрай важливі зміни у світі

Справи, у яких зміна клімату розглядається як одна з головних проблем, означають, зокрема, розширення кола тих, хто може представляти в суді інтереси майбутніх поколінь. Суд своїм рішенням також може створити прецедент, на який орієнтуватимуться інші суди в усьому світі. Із кожною новою справою судді вчаться одні в одних у різних юрисдикціях (наприклад, на міжнародному та національному рівні). Зважаючи на відсутність адекватних кліматичних дій в інших контекстах, суди виступають як «нормотворці», що можуть вимагати виконання прийнятих ними рішень.

Судові спори щодо клімату змушують уряди та бізнеси встановлювати більш амбітні цілі щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації. Деякі спори також змушують краще розкривати інформацію про клімат та припиняють “корпоративний грінвошинг”.

Але яким саме чином громадяни та громадські організації через суд притягують до відповідальності свої уряди? Та на які аргументи спираються суди, приймаючи свої рішення у кліматичних справах?

 

Справа 1: Ургенда проти уряду Нідерландів

 

 

У 2013 році Нідерландська екологічна група Фонд Ургенда (Urgenda Foundation) та майже 900 громадян Нідерландів подали в суд на свій уряд з вимогою докладати більше зусиль для запобігання глобальній зміні клімату. Позивачі стверджували, що їхній уряд піддає їх «неприйнятній небезпеці», встановлюючи недостатню ціль зі скорочення викидів парникових газів на рівні 14-17% до 2020 року у порівнянні з 1990-м.

В результаті багаторічних слухань та апеляцій, у 2019 році Верховний Суд Нідерландів постановив, що уряд країни має забезпечити скорочення викидів парникових газів в атмосферу щонайменше на 25% у 2020-му році у порівнянні з 1990-м. New York Times назвав таке рішення суду “найсильнішою кліматичною постановою суду в історії”. За попередніми статистичними даними, Нідерландам майже вдалося забезпечити виконання судового рішення: викиди у 2020 році були на 24,5% меншими за викиди 1990-го.

Ще у 2015-му в рамках даної справи суд першої інстанції постановив, що держава порушила «стандарт належного піклування» про своїх громадян та має забезпечити достатнє скорочення викидів парникових газів. Суд не уточнював, яким чином уряд мав виконувати свої зобов’язання, проте запропонував декілька можливих рішень, включаючи торгівлю квотами на викиди парникових газів та податкові заходи.

У своїй постанові у справі Окружний суд Гааги, зокрема, процитував: Статтю 21 Конституції Нідерландів, яка визначає владу відповідальною за збереження країни придатною до життя, за захист та покращення стану довкілля; цілі ЄС щодо скорочення викидів парникових газів; принципи, передбачені Європейською конвенцією з прав людини; принцип міжнародного права “не заподіювати шкоди” (no harm); доктрину про небезпечну недбалість (doctrine of hazardous negligence); принцип справедливості, принцип перестороги та принцип стійкості, втілених у Рамковій конвенції ООН про зміну клімату; принцип високого рівня захисту, принцип обережності та принцип запобігання, що втілені в європейській кліматичній політиці.

Через кілька років, у 2019-му, Верховний Суд Нідерландів підтвердив попередні судові рішення і дійшов трьох головних висновків:

1. Європейська конвенція з прав людини зобов’язує вживати необхідних заходів для попередження кліматичних змін;
2. Ці заходи мають забезпечити зменшення викидів парникових газів щонайменше на 25% у 2020 році від рівня 1990-го року;
3. Незважаючи на відносно незначний вплив Нідерландів на зміну клімату, країна однаково зобов’язана зменшити викиди.

Верховний Суд у своїй постанові вказав, що міжнародна та наукова спільнота досягнули консенсусу, що розвинутим країнам необхідно терміново скоротити викиди парникових газів щонайменше на 25% до 2020 року. Уряд Нідерландів при цьому не пояснив, чому менший рівень скорочення був би виправданим.

Фінальний вердикт суду Нідерландів (Окружного, Апеляційного, а потім – Верховного) став першим у світі, що постановив державі обмежити викиди з причин, що є відмінними від зобов’язань, вже встановлених законодавством. Судові документи у справі Ургенди містять важливі обґрунтування, на яких будуватиметься судова практика у подібних справах.

Справа Ургенди продемонструвала, яким чином суд може визначати обов’язки окремої держави, незважаючи на той факт, що зміна клімату спричинена великою кількістю інших суб’єктів, які несуть відповідальність за свої шкідливі дії. В результаті по всьому світу розпочався потік судових процесів для встановлення юридичної відповідальності суб’єктів, що роблять внесок у посилення зміни клімату.

 

Справа 2: Іоані Тейтіота проти Нової Зеландії

 

 

З 2012 і до 2015 року Іоані Тейтіота (Ioane Teitiota), виходець з Кірібаті та мешканець Нової Зеландії, позивався у численні суди, щоб його не депортували на батьківщину. Тейтіота стверджував, що повернення в країну, якій загрожує підняття рівня океану та інші негативні наслідки зміни клімату – це ризик для його життя.

Після того, як у 2015 році Верховний Суд Нової Зеландії відхилив клопотання Тейтіоти щодо надання йому притулку як біженцю, що постраждав від зміни клімату, він передав свою справу в Комітет ООН з прав людини. У 2015 році Тейтіота разом із сім’єю був депортований у Кірібаті. Пізніше Комітет ООН також відхилив клопотання Тейтіоти на підставі того, що йому не загрожує безпосередня небезпека.

Водночас, у 2020 році Комітет ООН з прав людини прийняв історичне рішення про те, що країни не можуть депортувати людей, які стикаються з кліматичними ризиками, що порушують їхнє право на життя. Комітет заявив, що «враховуючи, що занурення цілої країни під воду є надзвичайно екстремальним ризиком, умови життя у такій країні можуть стати неспівставними з правом на гідне життя ще до того, як цей ризик буде реалізовано».

Іоані Тейтіота програв свою справу, оскільки його позов був визнаний недостатньо переконливим, виходячи з конкретних обставин та доказів справи. Разом з тим, на основі цієї справи Комітет ООН зробив важливу заяву про відповідальність держав за переміщених внаслідок зміни клімату осіб. ООН визнає, що в майбутньому наслідки зміни клімату посиляться, тож уряди не можуть повертати на батьківщину людей, яким там загрожує небезпека. Такий висновок може мати велике значення у майбутньому, адже в якийсь момент у країн може з’явитися зобов’язання приймати кліматичних біженців.

 

Справа 3: Кліматичні активісти проти уряду Німеччини

 

 

У 2020 році дев’ять молодих активістів за підтримки громадських організацій Друзі Землі Німеччини (Friends of the Earth Germany – BUND), Germanwatch, Greenpeace та Fridays for Future подали судовий позов проти німецького уряду. Вони розкритикували постанову «Про зміну клімату», яку уряд затвердив у 2019 році, щоб забезпечити скорочення викидів парникових газів до 2030 року. Кліматичні активісти стверджували, що цей нормативно-правовий акт «порушує їхнє право на гуманне майбутнє» та недостатньо сприяє скороченню викидів та обмеженню зростання глобальної температури на рівні 1,5°С у відповідності до Паризької кліматичної угоди.

29 квітня 2021 року Федеральний Конституційний суд Німеччини визнав федеральну постанову «Про зміну клімату» частково неконституційною та постановив посилити захист основних прав молоді. Цим рішенням Суд встановив новий стандарт захисту клімату як права людини, що має вагоме глобальне значення. Німецький суд визнав надзвичайну кліматичну кризу і надав тлумачення основних прав згідно з Конституцією як таких, що мають бути справедливими для сучасних та майбутніх поколінь. Суд також зобов’язав уряд Німеччини розробити чіткі цілі щодо скорочення викидів парникових газів після 2030 року.

Експерти у галузі права зазначають, що таке рішення суду було неочікуваним та безпрецедентним для Німеччини і матиме далекосяжні наслідки. До цього моменту у німецькій судовій практиці не було жодного успішного позову щодо захисту клімату.

У рішенні Суду йдеться про те, що для виконання мети Паризької угоди, кліматичні цілі після 2030 року мали би бути досягнуті швидше. «Ці майбутні зобов’язання зі скорочення викидів впливають практично на кожен вид свободи, оскільки майже усі аспекти людського життя і досі пов’язані з викидами парникових газів. Таким чином, [ці аспекти життя] потенційно знаходяться під загрозою різких обмежень після 2030-го року». Суд зазначає, що законотворець мав би прийняти запобіжні заходи для пом’якшення цих серйозних наслідків та захисту основних свобод.

За словами експертів, якщо пом’якшення наслідків зміни клімату та відповідне зниження викидів не буде справедливо розподілене протягом наступних 30 років, це може непропорційно вплинути на фундаментальні права майбутніх поколінь. Конституційний Суд це визнав і дав уряду Німеччини сигнал, що кліматичні борги не мають бути відкладені на потім.

Вже 5 травня, лише через тиждень після рішення суду, Федеральний уряд оголосив про готовність посилити кліматичні зобов’язання країни: досягти кліматичної нейтральності економіки до 2045 року замість 2050-го та скоротити викиди на 65% до 2030 року у порівнянні з 1990-м.

 

Справа 4: Джуліана проти федерального уряду США

 

 

У 2015 році 21 молода людина та організація-позивач Earth Guardians подали позов проти уряду Сполучених Штатів Америки. У своїй скарзі вони стверджували, що уряд своїми діями спричинив кліматичні зміни і таким чином свідомо порушив конституційні права молодого покоління на життя, свободу та власність, а також не захистив ключові ресурси громадської довіри (англ. public trust resources), заохочуючи та дозволяючи спалювання викопних палив. Позивачі закликали уряд запропонувати «як декларативне, так і виконавче рішення по їхньому позову, а саме: заяву щодо фідуціарної* ролі федерального уряду у збереженні атмосфери та заборону дій, що суперечать такій ролі».

* Фідуціарний характер – такий, що заснований на довірі. Фідуціарна роль – обов’язок діяти якнайкраще в інтересах громадян країни. У даному випадку іде мова про те, що федеральний уряд (фідуціар) був би зобов’язаний діяти з урахуванням інтересів громадян. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам громадян.

Ця справа стала важливим прикладом у галузі екологічного права, що називають “судовим провадженням у справі довірчого управління атмосферою” (англ. atmospheric trust litigation). В основі лежить доктрина громадської довіри та міжнародна відповідальність щодо природних ресурсів. Усі схожі попередні судові справи були відхилені американськими судами. Але у 2016-му справа Джуліани проти уряду США отримала чимало уваги, коли суддя Окружного Суду штату Орегон відмовилася її відхиляти і постановила, що доступ до чистого довкілля є фундаментальним правом. У 2020-му році Апеляційний суд США для дев’ятого округу скасував попереднє рішення судді і закрив справу на основі того, що у позивачів не було підстави для позову. Але адвокати позивачів подали апеляцію, тож справа триває.

На момент початку справи вік позивачів складав від 8-ми до 19-ти років. Вони були представлені у суді організацією Our Children’s Trust та отримали підтримку кліматолога Джеймса Хансена, який при подачі позову виступав у ролі «опікуна майбутніх поколінь». Усі молоді люди могли продемонструвати безпосередню шкоду, яку їм нанесли кліматичні зміни: будинки деяких були зруйновані через екстремальні опади, підвищення рівня моря чи опустелювання.

Справу було подано проти президента Барака Обами та кількох американських агентств виконавчої влади. Позивачі вимагали:

• підтвердити, що дії уряди порушили їхні конституційні права та права «громадської довіри» ;
• видання рішення, яке заборонило би відповідачам продовжувати порушувати їхні права;
• розробки плану скорочення викидів вуглекислого газу.

Серед головних аргументів адвокатів позивачів була відсутність дій уряду для боротьби зі зміною клімату, що в свою чергу порушує права молодих людей, адже вони більш за все постраждають від наслідків зміни клімату і при цьому не мають права голосу, щоб якимось чином вплинути на рішення влади.

На початкових етапах розгляду справи три промислові групи, що задіяні у видобуванні викопних палив, виступили у ролі відповідачів на боці уряду США. Їхнім головним мотивом було відкликання позову. Після виграшу Дональда Трампа у президентських виборах, у 2017-му році вже новий президент США став головним відповідачем у справі, а представники промислових груп завдяки підтримці нового керівництва країни були виключені з неї. Відтоді позивачі багато разів зверталися в суд для отримання судового припису, маючи на руках вже 30 тисяч сторінок зібраних доказів.

У 2020-му році судді Апеляційного суду США для дев’ятого округу проголосували два проти одного за припинення провадження. Суд аргументував таке рішення тим, що згідно з положеннями Статті ІІІ Конституції США, федеральні суди не мають повноважень розглядати справи про компенсацію шкоди, завданої змінами клімату. Натомість, суд постановив, що слушними суб’єктами для подібних звернень є виконавча чи законодавча влада або електорат загалом. Однак, суд все ж таки прийняв багато аргументів позивачів заперечувати швидкість та масштаби зміни клімату – неможливо; матеріали справи переконливо доводять давню поінформованість федерального уряду про ризики, що пов’язані з використанням викопного палива та збільшенням викидів СО2; в результаті кліматичних змін позивачі отримали конкретну та персональну шкоду; достатні докази говорять про те, що федеральна політика країни була вагомим фактором у завданні цих травм.

У 2021-му позивачі намагаються повторно подати позов, звузивши свою скаргу та маючи на меті досягти успіху вже за нових обставин в країні та у світі. У квітні 2021-го стало відомо, що в рамках офіційного процесу адміністрація президента Джо Байдена закликала окружний суд відхилити нову спробу групи молодих людей подати позов проти уряду США. Адміністрація аргументує це тим, що новий позов у відповідності до рішення суду 2020-го року не матиме процесуальної основи так само, як і попередній.

 

Справа 5: Справа Друзів довкілля Ірландії проти ірландського уряду

 

 

У липні 2020 року громадська організація Друзі довкілля Ірландії (Friends of the Irish Environment) виграла знакову справу проти свого уряду. Організація звинуватила уряд у неспроможності прийняти достатні заходи для вирішення кліматичної та екологічної кризи. В результаті Верховний суд Ірландії постановив, що Національний план пом’якшення наслідків зміни клімату (далі – Національний план), прийнятий урядом країни у 2017-му році, був неадекватним та не містив достатніх деталей стосовно механізмів, що необхідні для скорочення викидів парникових газів.

Друзі довкілля Ірландії при зверненні до суду стверджували, що уряд Ірландії зобов’язаний скоротити викиди парникових газів протягом найближчих кількох років, оскільки інакше країні доведеться стикнутися з серйозними наслідками зміни клімату. Організація зазначала, що закладена в Національному плані можливість збільшувати викиди парникових газів суперечить постанові уряду Ірландії 2015-го року «Про кліматичні дії та низьковуглецевий розвиток», Конституції Ірландії та зобов’язанням в рамках Європейської конвенції про захист прав людини. Згідно з аргументами позивачів, Національний план, з одного боку, мав на меті перехід на низьковуглецеву економіку до 2050-го року, а з іншого – не був спрямований на досягнення скорочення викидів у короткостроковій перспективі та не відповідав чинним нормативно-правовим актам і зобов’язанням Ірландії із захисту прав людини.

Друзі довкілля звернулися до суду з проханням скасувати рішення уряду про затвердження Національного плану, а у випадку необхідності – зобов’язати підготувати новий план. Суд дійшов висновку, що організація має право подавати такий позов на основі аргументів щодо захисту прав людини, але не прийняв аргументи стосовно порушення урядом Конституції Ірландії та Європейської конвенції про захист прав людини, оскільки Національний план є «хоча й надзвичайно важливим, але лише одним фрагментом пазлу». Друзі довкілля оскаржили це рішення в Апеляційному суді і вирішили звернутися безпосередньо у Верховний Суд Ірландії.

У 2020-му році Верховний суд одноголосно постановив, що уряду необхідно конкретизувати, яким саме чином затверджені у 2015 році кліматичні цілі будуть виконані до 2050-го року. Рішення було прийнято на основі того, що компетентні та зацікавлені сторони можуть виносити судження стосовно реалістичності документу (Національного плану) та висловлюватися щодо запропонованих політик. Однак, Верховний суд у своєму рішенні також визначив, що організація не може подавати подібні позови, посилаючись на невідповідність Конституції чи Європейській конвенції про захист прав людини. Суд також дійшов висновку, що Друзі довкілля не представили достатньо переконливих аргументів для визначення права на здорове довкілля окремо від прав, що прямо закріплені у Конституцією Ірландії.

Кліматична справа Друзів довкілля проти уряду Ірландії вважається історичною. Це перша справа, в результаті розгляду якої ірландський суд притягнув уряд до відповідальності за бездіяльність у боротьбі зі зміною клімату. У 2021-му році уряд Ірландії планує затвердити оновлену постанову «Про кліматичні дії та низьковуглецевий розвиток» (на заміну постанові 2015-го року) та відповідні плани дій для її виконання. Очікується, що ці документи будуть амбітнішими за попередні з точки зору поставлених цілей та міститимуть конкретніші зобов’язання та політики для досягнення країною кліматичної нейтральності до середини цього століття.

 

Молодь за кліматичну справедливість проти України та інших

 

 

У листопаді 2020-го року стало відомо, що Європейський суд з прав людини постановив 33-ом європейським урядам, у тому числі й уряду України, відповісти на знаковий позов, поданий шістьма молодими активістами з Португалії. 27 країн-членів ЄС, а також Великобританія, Норвегія, Росія, Туреччина, Україна та Швейцарія були зобов’язані відповісти до 23 лютого 2021 року на скарги позивачів, які заявляють, що уряди цих країн рухаються занадто повільно у напрямку скорочення викидів парникових газів, що в свою чергу посилює кліматичні зміни.

У відповідь уряди країн-відповідачів попросили суд скасувати пріоритетний статус цієї справи та вислухати їхні аргументи, які б доводили, що розглядати таку справу неприйнятно. Суд натомість повністю відхилив це прохання урядів.

Португальські позивачі, віком від 8 до 21 року, стверджують, що теплові хвилі та лісові пожежі порушують їхнє право на життя, а також шкодять їхньому фізичному та психічному здоров’ю. Причиною цього вони називають неспроможність урядів значно скоротити викиди парникових газів. Позивачі у своїй скарзі зазначають, що відсутність ефективних дій з протидії зміні клімату означає порушення країнами Статті 2 та 8 Європейської Конвенції про захист прав людини, які визначають право на життя, право на приватне та сімейне життя. Скаржники також посилаються на те, що уряди європейських країн дискримінують молодь, порушуючи Статтю 14 зазначеної Конвенції, оскільки кліматичні зміни вплинуть на них набагато більше, ніж на старше покоління. Вони заявляють, що «немає об’єктивних та розумних виправдань для перекладання тягаря боротьби із кліматичними змінами на молоді покоління, застосовуючи неадекватні запобіжні заходи».

Тепер 33 країни-відповідачки мають час до 27-го травня 2021 року, щоб відповісти на скарги молоді. Справа все ще знаходиться на ранньому етапі розгляду і суд поки не прийняв жодного рішення стосовно її прийнятності та суті. Але в її рамках можна очікувати пильний розгляд зобов’язань урядів щодо скорочення викидів парникових газів та їхньої готовності захищати права дітей і молоді від найгірших наслідків кліматичних змін.

Судові позови – це радикальний крок, на який іде молодь, аби захистити своє майбутнє. Ми ж сподіваємося, що українська влада дбатиме про безпеку і життя людей без судового примусу, встановлюватиме та виконуватиме амбітні кліматичні цілі, які допоможуть запобігти кліматичній кризі.

 

Хочете дізнаватися більше про зміну клімату та боротьбу із нею? Підписуйтеся на нашу розсилку.

ПІДПИСАТИСЬ

 

За допомогу у підготовці матеріалу дякуємо волонтеркам Діані Стилік та Еріці Ладижецькій