Зафіксувати кожен випадок шкоди довкіллю — наша мета,

“Якось я зрозуміла, що просто читати статті, поширювати інформацію та сортувати сміття — замало, аби бути корисною для довкілля, мені не вистачало справжньої дії, Екодії”,

— волонтерка Сніжана з Чернігівської області, що вже понад рік моніторить випадки потенційної шкоди довкіллю, спричинені російською агресією.

Від початку повномасштабного вторгнення Екодія веде моніторинг випадків потенційної шкоди довкіллю, спричинені російською агресією. У перші місяці випадки, про які писали у медіа, реєстрували співробітники та співробітниці Екодії, проте від серпня 2022 року цим займаються виключно волонтерки. Завдяки цій клопіткій та переважно сумній роботі, на інтерактивній мапі вже зібрано понад 1500 випадків.

Моніторинг потенційної шкоди довкіллю — це монотонна та постійна робота. Волонтерки щодватижні проглядають медіа та офіційні джерела інформації у пошуках випадків, які підпадають під категорії інтерактивної мапи: вплив на екосистеми, ядерна безпека, енергетична безпека, пошкодження промислових об’єктів, відходи тваринництва та вплив на морські екосистеми. А коли знаходять — заносять випадки у таблицю. Все це — масштабна робота, що тримається на відданості та ентузіазмі волонтерок.

Екодія хоче, щоб всі, хто користується мапою, дізналися більше про людей, які працюють над нею. Для цього волонтерки поділились своєю мотивацією та досвідом у коротких інтерв’ю. Тож, заглянемо за лаштунки роботи волонтерської команди, яка безупинно діє вже понад півтора роки!

Зараз реєстрацією випадків потенційної шкоди довкіллю займаються 13 волонтерок. Кожна з них моніторить одну або декілька областей України, проглядаючи сотні, а іноді й тисячі повідомлень у медіа. Що їх мотивує присвячувати цьому години вільного часу?

Наталія Волик, що живе у Києві та проглядає новини Тернопільської та Хмельницької областей, у певний час відчула потребу у суспільно корисній діяльності та вирішила, що

“За мене ніхто нічого не зробить”.

Анна Біла з Одеси, якій лише 16 років, моніторить Київську область та місто Київ, й впевнена, що:

“У мене є можливість робити щось корисне, і я нею користуюсь”.

А буває, що волонтерство допомагає боротися з невідомістю. Саме так сталося з Тіаною Захарченко, яка нотує випадки потенційної шкоди довкіллю у своїй рідній Чернігівській області. Вона каже:

“Волонтерством мене спонукала зайнятись власна тривога щодо майбутнього нашої країни та нашої планети. Я знаходжу спокій в тому, що я допомагаю відслідковувати випадки шкоди довкіллю, що завдані росією на території України”.

Моніторинг потенційних випадків шкоди довкіллю, що спричинені російською агресією, — це постійний пошук значних руйнувань промислових та енергетичних об’єктів, це постійні повідомлення про масштабне забруднення довкілля чи незворотне руйнування екосистем України. Від області до області обсяги та характер випадків змінюється: по лінії фронту переважають пожежі, руйнування ліній електропередач та розподільчих станцій, газогонів; а зі сходу на захід переважають випадки руйнування великих промислових та енергетичних об’єктів, внаслідок масованих ракетних атак росії. Водночас із часом характер випадків теж змінюється, оскільки повномасштабна війна триває два роки, й по лінії фронту вже майже не залишилося не пошкоджених об’єктів.

Кожна волонтерка, що продовжує моніторити новини, має один або декілька випадків, які вразили її найбільше. Вони розповіли про це у своїх інтерв’ю, й ось декілька відповідей:

• “Підрив Каховської гідроелектростанції — один із наймасштабніших випадків. Це передусім смерті сотень людей, тварин та тисячі затоплених будинків! А ще неоцінений та майже непрогнозований вплив на довкілля”,

  — Наталія Довгалюк, з Вінничини.

• “Я моніторю Запорізьку область, де знаходиться Запорізька атомна електростанція. Для мене всі випадки на ЗАЕС пам’ятні, адже кожен такий запис у таблицю — це крок над прірвою ядерної катастрофи. Диво, що поки не сталося аварії з викидом радіації. З останнього найбільше запам’ятались підрив боєприпасів на території ЗАЕС — це неймовірна дурість та безвідповідальність росіян!”

  —  Анна Корягіна з Києва.

• “Дуже переживаю за Кінбурнську косу. Колись це була недоторкана, заповідна територія. Через окупацію та постійні пожежі мені важко уявити, що відбувається там нині”,

  — Марія Косовська з Києва.

• “У пам’яті відкладається кожен випадок, що загрожує голодом у світі. Неможливо дивитися, як росіяни прицільно руйнують зерносховища. Від 17 липня вони знищили 280 тисяч тонн зерна, що зберігалося в південних регіонах”,

  — Аполлінарія Горлова з Одеси.

• “Було багато випадків, які доводили мене до сліз. Наприклад, коли від ракет або іншої зброї гинули тварини на фермах. За цих тварин повністю відповідальні люди, вони не можуть нікуди втекти чи заховатися в укриття під час обстрілів. Найгірше те, що ці тварини народившись в неволі, в неволі й помирали. Сумно, що у новинах про ці події пишуть, як про втрату ресурсів, збитки для ферми, не зважаючи на те, що загинули насамперед живі істоти, а не об’єкти для експлуатації. Проте це проблема всього людства, не тільки фермерів”,

  — Сніжана Терещенко з Чернігівської області.

• “Один з найяскравіших випадків, що я зареєструвала, — це загоряння та пошкодження резервуарів з олією у Миколаєві увечері 16 жовтня 2022. Фото пожежі жахають, так само як і наслідки витоку олії на вулиці”,

  — Тіана Захарченко, з Чернігівської області.

• “Найбільше запамʼяталися випадки, коли обстрілювали один і той самий обʼєкт енергоінфраструктури, оскільки росіянам не вдавалося вчиняти терор та позбавляти електроенергії українців. Росіян дратувало, що наші енергетики лагодили інфраструктуру попри обстріли”,

  — Іва Рутковська, Київ.

Фіксування випадків шкоди довкіллю внаслідок війни — це емоційно складна задача. Адже кожен випадок  — це не просто руйнування. Це свідчення того, що ворог здатний на необмежене насилля, що впливає не тільки на Україну та українців, а й на всі компоненти природи. Цей вплив також часто пов’язаний зі стражданням та болем інших людей, й волонтеркам буває важко проглядати новини, адже вони щирі та емпатичні. У своїх інтерв’ю вони також поділились своїми емоціями та відчуттями щодо волонтерства в Екодії:

• “Насамперед, я відчуваю, що дотична до дійсно важливої справи. Проте, моментами мене накриває повне спустошення від нескінченних злочинів рф проти довкілля, людей та самої людяності, як поняття”,

  — Наталія Довгалюк.

• “Якщо я скажу, що досвід фіксування злочинів не вплинув на мене, то, звісно, це буде неправдою. Я однозначно отримала дозу негативу, що несуть новини, але попри це я продовжую свою справу  і не забуваю заради чого і для кого я це роблю. Моніторинг потрібний для довкілля в якому ще жити нам та нашим нащадкам”,

  — Сніжана Терещенко.

• “Це волонтерство допомогло мені зрозуміти, що читання новин і моніторинг ситуації може бути продуктивним та допоміжним у тому, щоб справлятись зі своєю злістю та сумом”,

  — Тіана Захарченко.

• “Напевно, я стала відповідальнішою, серйозно ставлюся до роботи, яку я роблю, і це впливає на інші речі у моєму житті”,

  — Анна Біла.

Попри все напруження та емоційне навантаження, волонтерки та команда Екодії продовжують знаходити випадки потенційної шкоди довкіллю, що кожного дня чинять росіяни на українській землі. Нас мотивує те, що зібрана нами інформація корисна не тільки для інформування українців та українок про заподіяно шкоду, а й для того, щоб планувати майбутнє відновлення пошкодженої природи. Але найвлучніше, звісно, нашу мотивацію пояснила Сніжана Терещенко, що фіксує випадки у Сумській, Рівненській та Волинській областях:

“Для мене важливо, аби світ знав про те, на що здатна рф і як вона кожен день всіма можливими способами погіршує і без того невтішну ситуацію з кліматичною кризою. Я вірю, що наша команда робить дуже важливу справу, і що потім ми все виправимо, відбудуємо та вдосконалимо”.

Саме тому, щоб світ знав, яку шкоду довкіллю завдає армія рф, ми також потурбувались про те, щоб створити англомовну версію мапи.
Екодія вдячна кожній волонтерці, що фіксувала та продовжує фіксувати випадки шкоди довкіллю для інтерактивної мапи. Це непроста задача, що вимагає часу, активного залучення та емоційних зусиль. Проте ми точно знаємо, що зібрані дані допомагають висвітлювати весь масштаб злодіянь російської федерації та планувати відновлення пошкоджених територій. Ми будемо продовжувати наш моніторинг стільки, скільки цього буде вимагати ситуація, та все ж маємо надію, що зовсім скоро зникне потреба у роботі нашої волонтерської команди.

Дякуємо за вклад усім волонтеркам, які долучалися з серпня 2022 року: Апполінарії Горловій, Тіані Захарченко, Анні Корягіній, Іві Рутковській, Марії Косовській, Сніжані Терещенко, Катерині Цимбалюк, Анні Білій, Наталії Довгалюк, Наталії Волик, Анастасії Уткіній, Анастасії Москаленко, Єлизаветі Шпак, Марті Стамбульській, Ксенії Кичці, Альоні Боднажевській, Юлії Шупик, Майї Чермних, Анастасії Черепащук, Анастасії Ковтун, Жені Горській, Світлані Вербельчук, Наталії Кривоберець, Єлизаветі Зайнулліній, Анні Сєргєєвій.

Ви також можете долучитися до волонтерської команди Екодії та екодіяти на захист довкілля разом із нами. Щоб зробити це, заповнюйте анкету за посиланням.

Матеріал створено в межах проєкту «Посилення транснаціональної громадської мережі Ekonet по захисту клімату і довкілля», що здійснюється за фінансової підтримки фонду Bread for the World через Austausch e.V.