Верховна Рада ухвалила Закон «Про енергетичну ефективність», який регулює планування в цій сфері на національному і місцевому рівнях, запроваджує в містах і громадах систему енергетичного менеджменту, передбачає щорічне фінансування на підтримку програм з енергоефективності. Він має стати фундаментом для системного розвитку галузі. Закон підтримали 282 народних депутати.
Що зміниться для України та українців?
Важливим пунктом закону є вимога передбачати щорічно не менше 1% видаткової частини бюджету на енергоефективні заходи – у сто разів більше, ніж було виділено цьогоріч. Десятки громадських організацій підтримують таке збільшення для того, щоб більше родин та громад по всій країні могли отримати державну підтримку на розвиток таких заходів.
“Ми раді, що нарешті законодавством чітко визначено те, що потрібно постійно передбачати у бюджеті кошти на енергоефективність. Наша країна давно цього потребує, і ми спільно з іншими громадськими організаціями роками відстоювали необхідність адекватного фінансування утеплення та модернізації будинків по всій Україні. Тепер важливо, щоб закон виконувався, кошти не просто передбачалися, але й реально виділялися і використовувалися прозоро та ефективно, на благо населення та покращення життя українців”, – коментує Ольга Почеп, фахівчиня з питань енергоефективності Екодії.
Згідно з новим законом, міста, громади та органи державної влади мають запроваджувати систему енергетичного менеджменту. Бюджетні установи витрачають кошти платників податків, коли сплачують за опалення та споживання енергоресурсів. Тож енергоефективні заходи тут мають бути пріоритетом, а основою для їхнього впровадження має стати система, яка дозволяє збирати, обробляти та аналізувати дані щодо енергетичного споживання – система енергоменеджменту. Завдяки їй громада чи окремий заклад/будівля можуть економити енергоресурси, причому зазвичай це не потребує великих додаткових інвестицій.
“Вперше на рівні законодавства передбачається створення у муніципалітетах енергетичного менеджменту. Це активно підтримується органами місцевого самоврядування, які системно працюють у даній сфері”, – зазначає Дмитро Сакалюк, менеджер проектів та фахівець з енергоефективності громадської організації Екоклуб.
Окрім того, закон встановлює, на скільки має скорочуватися споживання енергії щороку, передбачає визначення Національної цілі з енергоефективності та розробку Національного плану дій з енергоефективності. Також стане зрозумілим, які енергоефективні заходи для цього необхідно впровадити, скільки грошей на це знадобиться, звідки їх виділятимуть тощо. Крім того, буде впроваджено моніторинг виконання Національного плану, тож усі охочі матимуть доступ до офіційних результатів цього моніторингу. Аналогічні енергетичні плани мають бути розроблені на місцевому рівні.
Окрім середньострокових планів, закон передбачає фокус на довгострокове планування. Згідно з ним, Міністерство розвитку громад і територій України має розробити довгострокову Стратегію термомодернізації будівель. І це вплине не лише на заощадження коштів, що через застарілі системи втрачаються даремно разом із втраченим теплом. Це також допоможе покращити стан навколишнього середовища. Сектор житлових будівель в Україні споживає близько 40% енергії, виробництво якої забруднює довкілля і спричиняє викиди парникових газів, що призводять до зміни клімату. Стратегія дасть відповідь на питання, коли і яким чином цей сектор має бути декарбонізований – тобто коли викиди, які він спричиняє, будуть максимально знижені до нуля за рахунок заходів з енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії. Наприклад, ЄС в рамках Європейського зеленого курсу ставить ціль досягти повної декарбонізації будівель до 2050 року.
Чому прийняття цього закону є важливим?
В Україні існує нагальна потреба скоротити споживання енергії за рахунок енергоефективних заходів. Це дозволить зменшити суми в платіжках за комунальні послуги і покращити умови проживання в будинках. Крім того, менше споживання енергії – це менша залежність від імпорту газу, вугілля та інших енергоносіїв і менше шкідливих викидів у довкілля. Енергоефективність також є одним з ключових інструментів для досягнення нової кліматичної мети України до 2030 року.
Прийняття Закону «Про енергоефективність» також є важливим кроком до приєднання України до ЄС. Воно імплементує в українське законодавство ключову Директиву Європейського Союзу 2012/27/ЄС “Про енергетичну ефективність”. Це є зобов’язанням України згідно із Договором про приєднання до Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію з ЄС. Але мова йде не тільки про виконання зобов’язань, а й про можливість скористатися напрацьованим досвідом та отримати дієву технічну та фінансову підтримку з боку Європейського Союзу та його країн-членів.
Окрім того, ключові визначення та принципи в сфері енергоефективності до цього часу були застарілими і ґрунтувалися на законі 1994 року «Про енергозбереження».
Які є виклики та ризики реалізації закону?
- Багато положень закону мають поки що декларативний характер. Як ми вже зазначали, у законі приділено багато уваги розробці документів: стратегій, національних планів дій, муніципальних енергетичних планів, звітів про потенціал енергоефективності енергопостачальних компаній та інших. Поки що невідомо, чи будуть передбачені кошти на реалізацію цих документів та якою буде їхня структура, форма та зміст. Все це має бути визначено урядом у необхідних підзаконних актах у встановлені строки. Якщо цього не буде зроблено, то закон припадатиме пилом і залишиться лише декларацією позитивних намірів.
- Розмита відповідальність між міністерствами. Питання енергоефективності загалом та енергоефективності будівель розділені відповідно між Міністерством енергетики та Міністерством розвитку громад та територій України. Це може призвести до розмивання відповідальності та неможливості досягнути цілей підвищення енергоефективності.
- Ризик будівництва нових енергетичних потужностей на викопних чи брудних видах палива, які працюватимуть десятиліттями. Згідно із законом, одним з основних заходів державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності визначено «сприяння розвитку ефективного централізованого теплопостачання та високоефективної когенерації». Когенерація – це комбіноване виробництво електричної та теплової енергії. В ЄС більшість когенераційних установок працюють на викопному паливі, деякі – на побутових відходах, і там вже зіткнулись з проблемою, що це заважає досягненню кліматичних цілей і цілей сталого розвитку. Виходом з цієї ситуації може бути надання стимулів виключно тим системам високоефективної когенерації, які використовують альтернативні та вуглецево-нейтральні види палива (біогаз, теплові насоси та ін.).
- Закон ігнорує нестачу спеціалістів-енергоменеджерів у містах та громадах та не передбачає шляхів для подолання цієї проблеми. В Україні питаннями енергоменеджменту займаються не більше 300 громад із Такий стан речей спричиняє значні ризики для якісного виконання закону у більшості українських громадах та може дискредитувати ідею енергоменеджменту.
- Є ризик, що енергопостачальні компанії продовжуватимуть приховувати інформацію від міст та громад. Згідно із законом, енергопостачальні компанії за запитом міста чи громади мають надати інформацію про обсяги енергії, яку вони поставили та яку спожили їхні споживачі. Цей пункт є важливим для запровадження якісного енергетичного планування. Однак важко прогнозувати, як саме його будуть трактувати енергопостачальники, які до цього постійно посилалися на комерційну таємницю та відмовлялися надавати таку інформацію органам місцевого самоврядування.
Громадські організації Центр екологічних ініціатив «Екодія» та «Екоклуб» вітають ухвалення Закону України «Про енергоефективність», що безперечно, є кроком у правильному напрямку. Втім не слід забувати, що успішність реалізації закону залежить від швидкості та якості розробки підзаконної нормативної бази, сталості фінансування, а також подальшого вдосконалення окремих положень закону.
Більше про закон читайте в огляді Екодії та Екоклубу тут.
Контакти для додаткової інформації:
068 119 31 03, Олександра
Розумно переходити на нові джерела енергії. Має сенс відходити від великих ТЕС до котельних на будинок. Розумно в будинках ремонтувати і замінювати окна і двері, утеплювати дахи. Але більшість тих, хто говорить про енергоефективність, мають на увазі утеплення будинків як облицьовування фасадів. Це можна робити тільки з будинками-паралелепіпедами. А що робити з фасадами будинків із “архитектурными излишествами”. А про дахи мовчать. Адже перед утепленням дахів їх треба відремонтувати, а більшість просто замінити. Де стільки грошей брати? На кредити розумні банкіри не дадуть.