Екодія вже понад 5 років допомагає українським вугільним містам працювати над справедливою трансформацією спільно з громадськими організаціями Germanwatch та “Альтернатива”. Ми допомагаємо керівництву цих громад планувати майбутнє без вугілля: організовуємо разом обмін досвідом із іншими країнами, діалог із зацікавленими сторонами та органами державної влади, підтримуємо їхню роботу над спільними проєктами тощо.
Нещодавно в рамках роботи над трансформацією представники 17 українських шахтарських громад утворили робочу групу для підготовки до відновлення та справедливої трансформації вугільних громад. В межах першої зустрічі, яка пройшла 7-8 квітня в Києві, представники громад поспілкувалися з представниками Мінвідновлення: розповіли про свої виклики та потреби і обговорили подальшу спільну роботу. Планується, що надалі робоча група розроблятиме спільну для шахтарських громад 5-ти областей концепцію щодо справедливої трансформації. У Мінвідновленні ж заявили, що готові підтримувати транформацію громад. Про що йшлося на зустрічі, розповідаємо далі.
Потреби та виклики громад
Ситуація у різних шахтарських громадах відмінна. Вони є в п’яти областях України: Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Львівській та Волинській. У західних областях ситуація більш-менш спокійна і вони можуть планувати майбутній розвиток. Громади ж Луганщини нині окуповані, а на Донеччині триває активний наступ росіян, тож їх керівникам доводиться фокусуватися на забезченні життєдіяльності громад або чекати на визволення та подальшу відбудову. Та все ж деякі виклики для шахтарських міст спільні по всій Україні.
Усім цим громадам потрібні власні програми розвитку, які визначатимуть їх майбутнє після згортання вугільної галузі, що раніше була основою їх економіки. Для місцевих мешканців необхідна перекваліфікація, а для індустріальних майданчиків (колишніх шахт, вугільних підприємств та вугільної інфраструктури) – ревіталізація. Самі громади бачать у цих місцях потенціал для розвитку індустріальних парків, туризму та навіть військових баз.
Велику зацікавленість у вугільних громад викликають підприємства, що будуть задіяні у відновленні, а також децентралізована енергетика – цей напрямок особливо показав свою цінність у період масованих російських атак на нашу енергетичну інфрастуркутру та аварійних відключень світла. Представники громад націлені розвивати економічні кластери – групи суміжних підприємств, сконцентровані на одній території.
Повномасштабна війна внесла свої корективи, тож для прифронтових громад гостро постало питання виїзду людей, особливо кваліфікованих кадрів. У Торецьку, наприклад, із 70 тисяч населення залишилося усього 15, більшість із яких – пенсіонери. Місто знаходиться неподалік із лінією фронту, тож людей усе ще намагаються евакуювати. Та при цьому керівництво міста спромоглося забезпечити медиків житлом та підвищеною платнею, тож відтоку необхідних нині медпрацівників не відчувають. Іншим же містам досі потрібно забезпечити такі умови для своїх медиків.
Відтік стосується і представників громадянського суспільства – вони також виїжджають і не бачать сенсу повертатися, якщо їх не залучатимуть у процеси відновлення. Тож є запит на залучення громадськості до відбудови ще на етапі її планування. Однак, щодо громад, які були окуповані ще з 2014-2015 років та будуть в подальшому деокуповані – наразі немає рішення щодо того, як відбуватиметься їх відновлення : хто та як здійснюватиме управління цими територіями, як залучатиметься громадськість до цих процесів тощо.
У прифронтових містах стикаються і зі значним руйнуванням інфраструктури: росіяни руйнують будинки, школи, лікарні, критичні підприємства. В багатьох із них проблеми із доступом до водопостачання, електрики та опалення. Громади Дніпропетровщини також звертали увагу на високі ціни на воду для споживачів. Більша частина цієї суми – це витрати на електрику, тож там хотіли б перевести водопостачання на живлення від відновлюваних джерел.
Для громад, що далі від фронту, війна теж створила нові виклики. Для них важливо також мати змогу підтримувати ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та релокований бізнес: створювати для них спеціальні простори, програми адаптації, підтримки та реабілітації.
Як громади вже долають ці виклики
Попри російсько-українська війну, робота триває. Червоноград, що на Львівщині і далеко від лінії фронту, має змогу продовжувати рух до майбутнього без вугілля. Місто працювало над планом власної трансформації і навіть стало одним із міст доброчесності. До консультацій долучилося значно більше зацікавлених сторін, ніж очікувалося, тож тепер Червоноград готовий ділитися позитивним досвідом. Крім планів, там уже впроваджують і практичні заходи. Так на базі Червоноградського професійного гірничо-будівельного ліцею відкрили нову спеціальність – електромонтер з ремонту та обслуговування сонячних електроустановок – яка має великий попит.
У містах Донеччини робота над планами трансформації сповільнилася, але не зупинилася. Покровськ, наприклад, вже розпочав роботу над стратегією відновлення і планує консультуватися із громадськістю, науковцями та іншими зацікавленими сторонами.
Ці громади працюють і над вирішенням проблем, викликаних нападом росії. Під час опалювального сезону людям роздавали дрова, буржуйки та обігрівачі, частину будинків переводять на індивідуальне опалення. Зокрема, в Покровській громаді пробурюють свердловини, аби бути готовими до перебоїв із водопостачанням, як було після нападу росії у 2014-му.
Мирноград із Покровськом пішли далі у питанні доступу до води і планують спільний проєкт із очищення шахтних вод. Завдяки цьому міста можуть відмовитися від постачання води із Карлівського водосховища і забезпечувати своїх громадян очищеною водою, яка інакше затопила б шахти та призвела до екологічної катастрофи.
Загалом, попри всі перешкоди, шахтарські міста вже усвідомлюють неминучість згортання галузі та готуються до подальшого розвитку. Зокрема їх цікавить розвиток малого та середнього підприємництва, енергоефективності та людського капіталу, а також залучення інвестицій. Громадянському суспільству також було би цікаво переймати інноваційний досвід закриття шахт та використання їх інфраструктури для інших цілей.
Однак є у міст і значна перепона – відсутність налагодженого зв’язку із центральними органами влади. Попри децентралізацію та більше повноважень на місцях, без рішень на національному рівні трансформація неможлива. Містам важливо бачити плани заходів для закриття шахт, поводження з териконами, подальшого використання промислових майданчиків. Більшість громад навіть не знають дати закриття своїх шахт – а отже, не знають і термінів, за які необхідно до цього підготуватися. Тож співпраця з Міненерго для них особливо важлива, та, на жаль, зустріч цього разу не відбулася. Також громади стурбовані питаннями декарбонізації – тобто зниження викидів парникових газів, що спричиняють зміну клімату. І вони готові включати такі заходи у свої програми. Однак державні цілі з декарбонізації до міст не доносяться, тож не зрозуміло, на що орієнтуватися та як інтегрувати ці цілі у свої плани відновлення.
Що кажуть в уряді
Із представниками вугільних громад зустрілися заступниця міністра Олександра Азархіна та Дмитро Турчак, директор директорату стратегічного планування та європейської інтеграції, із Мінвідновлення, а також очільниця комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк. Усі погодилися, що готові співпрацювати з містами напряму для планування їх спільного відновлення.
Зокрема, у Мінвідновленні вже розробляють Платформу відновлення для громад. Завдяки їй проєкти з відновлення потраплятимуть в єдину систему, де спеціальна робоча група визначатиме пріоритетні та допомагатиме їм із фінансуванням з різних джерел. Насамперед обиратимуть проєкти для забезпечення базових потреб – житло та критична інфраструктура. Далі за пріоритетністю транспорт, соціальні послуги, розвиток громад та бізнесу. Також у Мінвідновленні зазначають, що надаватимуть кошти лише на ті проєкти, які громада не зможе профінансувати самотужки.
Державний фонд регіонального розвитку зі свого боку також надаватиме кошти на проєкти відновлення – їх планують обирати голосуванням в Дії для кожної області окремо. Аби громади з невеликим населенням мали більший шанс на фінансування, очікується, що для великих (більше 200 тис. населення) додатковою умовою буде наявність співфінансування. Близькість до кордону з росією не має стати перепоною, однак задля безпеки підтримку планують надавати лише тим громадам, що знаходяться на певній відстані від зон бойових дій. А зі зміщенням лінії фронту, близькі до цієї лінії громади будуть у пріоритеті.
Також Мінвідновлення готове допомагати громадам залучати інвестиції на свою відбудову. Для цього там планують запускати офіси підтримки реформ у громадах та закликають розробляти комплексні програми розвитку, створювати власні проєкти, готувати для них проєктну документацію, із якою можна буде йти до потенційних донорів. Проєктам із розробленою проєктно-кошторисною документацією (ПКД) надаватиметься пріоритет, однак це не обов’язкова умова для подачі. Тож якщо у громаді повністю зруйновані критично важливі об’єкти, їх допомагатимуть відновити навіть без ПКД. Одним із пріоритетів також назвали проєкти з розвитку розподіленої генерації.
Загалом же зустріч вкотре показала, що попри різний контекст, у вугільних громадах є багато спільного. Співпраця та обмін досвідом необхідні громадам на шляху до трансформації, і робоча група з представників різних громад має цьому сприяти. До того ж, об’єднаний голос вугільних громад звучить гучніше і разом їм легше достукатися до представників державної влади та донести їм свої потреби.
Зустрічі проводилися в рамках проєкту «Нова енергія – сприяння діалогу для сталого розвитку українських вугільних регіонів», який реалізується партнерськими організаціями – Germanwatch, Центром екологічних ініціатив “Екодія”, Луганським обласним правозахисним центром “Альтернатива” за підтримки Федерального міністерства економіки та захисту клімату Німеччини у співпраці з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ)
