Мирноград — одне з вугільних міст Донеччини, де до повномаштабної війни мешкали близько 50 тис людей. Місто має столітню історію вуглевидобутку. Кожна десята людина в місті працювала на одній із трьох шахт: «Капітальна», «Центральна» і «Шахта 5/6».
Такі міста, як Мирноград, є в різних куточках України: в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській та Волинській областях. Їх об’єднує те, що вони будувалися довкола вугільної промисловості, тому закриття шахт означало б вимирання цих міст. Ця проблема не нова, тож для її вирішення з’явилася концепція справедливої трансформації. Вона передбачає, що закриття ключового для міста підприємства має супроводжуватися створенням нових робочих місць та соціальних можливостей для жителів. І Мирноград став одним з перших міст в Україні, де впровадять пілотний проєкт справедливої трансформації. Чому вона потрібна та як має відбуватися, розбираємося далі.
Чому вугільні шахти закриваються?
Видобуток вугілля та його спалювання призводять до забруднення довкілля токсичними речовинами та викидів у атмосферу парникових газів, чим шкодять здоров’ю людей та спричиняють зміну клімату. До повномасштабного вторгнення росії вугільні електростанції відповідали за 80% загальних викидів діоксиду сірки та 25% оксидів азоту в Україні.
Крім того, державні вугледобувні підприємства занепадають уже десятиліттями. Собівартість видобутку невпинно зростає, обладнання зношується і стає застарілим, тож меншає і обсяг видобутку, і його ефективність. За даними Рахункової палати, наприклад, у ДП Мирноградвугілля у 2017 році фінансові збитки від шахт становили 642,1 млн грн, а у 2018 році сума зросла вже до 700,4 млн грн. Їх компенсували із Держбюджету. Збитковість вугільних підприємств Мирнограду вилилася у зарплатні борги перед гірниками та знеструмлення шахт через борги.
Шахта “Ударник”, м. Сніжне (Донецька обл., тимчасово окупована територія України), ліквідується з 2015 року. Фото donmining.info
Через неймовірні руйнування та затоплення, спричинені активними бойовими діями на Донбасі, важливо вже сьогодні мати стратегію зеленого відновлення територій та переорієнтації місцевої економіки у повоєнний час. Більш того, потребу у закритті шахт посилює і прагнення України до членства у ЄС та декарбонізації економіки — тобто зменшенні її впливу на клімат.
Декарбонізація — це зменшення викидів парникових газів (особливо вуглекислого газу, СО2) в атмосферу від діяльності людини.
Що таке «справедлива трансформація»?
Закриття шахт необхідне і неминуче, тож воно вже відбувається у всьому світі. В Україні цей процес хаотичний і несистемний, через що потерпають залежні від шахт спільноти. Аби їх підтримати, необхідно, щоб відмова від вугілля була не просто закриттям шахт, а перебудовою міста й місцевої економіки, та відбувалася стало і з урахуванням потреб місцевого населення.
Справедлива трансформація — це процес перетворення міста, що повністю залежить від шахти, на таке, що продовжуватиме існувати після її закриття. Він має включати заходи, які допоможуть подолати соціальні, економічні, енергетичні та екологічні виклики, що стоять чи постануть перед містом, що втратить шахту.
Наприклад, із закриттям шахти потрібно створити нові підприємства, що живитимуть місцеву економіку та даватимуть робочі місця для тих, хто втратить роботу. І в той же час, вирішити екологічні проблеми регіону, спричинені тривалою роботою шахт, та забезпечити виробництво енергії з інших, більш сталих джерел.
Звідки взялося поняття «справедлива трансформація»?
Така концепція згадувалася ще в 70-х роках ХХ століття в обговореннях профспілок, місцевих жителів та екологічних організацій щодо закриття фабрики з виробництва ядерного палива у США через численні порушення. А у 90-х роках, коли широкого розголосу набуло наукове підтвердження того, що зміна клімату спричинена спалюванням викопного палива, лідер профспілки робітників нафтової, хімічної та атомної промисловості Ентоні Маццоккі запропонував ідею суперфонду для підтримки фінансування освіти робітників, що втратять роботу.
Фабрика з виготовлення ядерного палива Cimarron, штат Оклахома (США), тривалий час порушувала федеральні ядерні правила. Фабрику було закрито в 1976 році, і це стало поштовхом до початку обговорення прав робітників, які втрачають роботу при закритті підприємства. Фото: ejatlas.org
Такий план мав би дати робітникам, залученим до роботи з токсичними матеріалами, надію на нове життя. Згодом він отримав назву «справедлива трансформація» (Just Transition). Відтоді концепція активно поширювалася й за межами США та активно згадувалася у контексті запобігання зміні клімату та переходу від викопного палива до відновлюваних джерел енергії.
Тобто справедлива трансформація — це не тільки про відмову від вугілля. Це насамперед про справедливість та рівні можливості, про включення усіх зацікавлених сторін та вразливих груп до обговорення, запезпечення профільних працівників можливостями для перекваліфікації та пошуку нової роботи. Та водночас про зменшення людського впливу на довкілля, тому справедлива трансформація є невід’ємною частиною кліматичної політики.
Особливо цей термін набув важливого значення з ухваленням Європейського зеленого курсу, який передбачає необхідність справедливої трансформації монопрофільних вуглецеємних регіонів — тобто таких, які розвинулися довкола вугільних, цементних, сталевих або хімічних підприємств і глибоко від них залежать.
Що потрібно для того, щоб забезпечити справедливу трансформацію?
На щастя, вже є досвід справедливої трансформації, зокрема, і в деяких європейських регіонах, з якого можна виокремити необхідні для неї кроки.
Що зараз зі справедливою трансформацією в Україні?
З часів здобуття незалежності, уряд намагався врегулювати питання реструктуризації вугільної галузі. З часом сфера ставала все більш збитковою та потребувала значних дотацій. До 2021 року державні концепції та програми розвитку та реформування вугільної галузі не приносили очікуваних результатів і не передбачали вирішення соціально-економічних питань та диверсифікації місцевих економік. Ще до початку повномасштабного вторгнення 11 державних вугільних підприємств (яким підпорядковуються 33 шахти) були збитковими. На 2021 рік фінансові збитки складали 230 євро на тонну видобутого вугілля, сумарний обсяг збитків на 2020 рік становив 2,8 млрд гривень, а вже за перші дев’ять місяців 2021 року — 5,17 млрд гривень.
Диверсифікація економіки — це одночасний розвиток декількох або багатьох не взаємозв’язаних технологічних видів виробництва і (або) обслуговування. Такий процес обумовлює створення нових робочих місць і зниження безробіття. Диверсифікована регіональна економіка стає всебічно розвинутою та більш стійкою до криз.
Але процес децентралізації та подальше набуття місцевими громадами ширших повноважень посунули процес з місця. Як наслідок, Україна вже зробила значні кроки до трансформації вугільних регіонів. Зокрема, шахтарські міста Донецької області об’єдналися у Платформу сталого розвитку та прагнуть трансформуватися і покращуватися з урахуванням потреб переорієнтації на низьковуглецеву економіку. А у вересні 2021 року держава нарешті визнала неминуче закриття шахт та ухвалила Концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на 2030 рік.
Крім того, Україна стала частиною наступних ініціатив:
- В 2020 році Європейська комісія та інші міжнародні партнери створила «Ініціативу для вугільних регіонів із перехідною економікою на Західних Балканах та в Україні», що передбачає створення платформи для обміну досвідом щодо справедливої трансформації.
- Висновок кліматичних переговорів 2021-го року (СОР26) — Кліматичний пакт Ґлазґо — вперше включав питання відмови від вугілля. Зокрема, низка країн визначила кінцеву дату відмови від вугілля в енергетиці, приєднавшись до міжнародної коаліції Powering Past Coal Allience. Так, українська делегація зазначала про плани відмови від вугілля у електрогенерації до 2035 року.
На жаль, повномасштабний наступ росії у лютому 2022 року поставив усе на паузу. Зараз через дії російської армії багато українських шахт зупиняються, руйнуються і навіть затоплюються. Станом на липень 2022 року відомо про щонайменше 10 затоплених шахт, які не лише більше не зможуть працювати, а й можуть забруднювати довкілля. Тож до перемоги і повернення втрачених шахт необхідно спланувати, що країна із ними робитиме та як саме переорієнтовуватиме діяльність вугільних регіонів у контексті повоєнного відновлення.
Хоча План Відновлення України ще доопрацьовується, вже було визначено, що мають розроблятися нова Концепція та Державна програма справедливої трансформації монофункціональних міст, включно з вугільними містами. Враховуючи статус України як кандидата на членство в ЄС, загальні тенденції до декарбонізації, та необхідність залучення коштів на відновлення України, сумарно отримуємо неможливість відбудови вугільної галузі. Крім того, План передбачає поступову відмову від вугілля у повоєнний час. А отже, справедлива трансформація вугільних міст невідворотно та незабаром матиме місце.
Чи є приклади успішної трансформації?
Процес справедливої трансформації складний, а в контексті відновлення може стати ще важчим, однак світові приклади вже показали, як впроваджувати її основні аспекти на практиці.
Підтримка робітників через надання роботи, перекваліфікації, психологічної та фінансової підтримки
Фото: Adrian Catu/The Guardian
У Румунії шахтарів з монофункціональних міст перекваліфіковують — їм доступна безкоштовна програма навчання на техніків вітрових турбін, з пріоритетом у подальшому працевлаштуванні в галузі та гарантованим збільшенням доходу.
Диверсифікація економіки з урахуванням особливостей місцевих громад
Фото: Appalachian Botanical, Boone County
У штаті Вест Вірджинія, США, жителі міста, яке в минулому було залежне від видобутку вугілля, тепер вирощують поля лаванди та доглядають за бджолами. Сталий та інклюзивний бізнес створює робочі місця у сільській місцевості та фокусується на працевлаштуванні місцевого населення та за потреби — допомагають у отриманні соціальної та психологічної допомоги.
Відновлення навколишнього середовища
У французькому регіоні Па-де-Кале терикони були визнанні пам’яткою ЮНЕСКО завдяки одночасному збереженню пам’яті про індустріальне минуле регіону та розвитку зеленого туризму. Терикони були засіяні насінням та стали прихистком для рідкісних видів тварин, місцем для вирощування винного винограду та культурно-спортивним осередком.
Використання інструментів, що формуються на національному, проте визначаються та забезпечуються на місцевому рівні
Фото: Keith Schneider
У штаті Кентукі, США, на місці рекультивованої покинутої шахти завдяки державній програмі підтримки колишні керівники шахтарських підприємств створили неприбутковий високотехнологічний інститут eKentucky Advanced Manufacturing Institute. У Інституті колишні шахтарі навчаються програмувати та керувати цифровими інструментами обробки та автономними роботами — це ті навички, на які ринок має високий попит. Згадана американська програма націлена на співпрацю бізнесу та місцевої влади заради створення нових робочих місць.
Якнайшвидша мобілізація профспілок, навчальних закладів та приватного сектору
Фото: ESOLEO
Великопольське воєводство Польщі цього року презентувало план справедливої трансформації регіону, до створення якого активно долучалися зокрема представники місцевої профспілки та Fridays for Future Poland. Проте певна робота була пророблена і до цього — профспілка організовувала навчання для шахтарів щодо монтажу фотоелектричних установок. Частина робітників успішно працевлаштувалися у місцевих електромонтажних компаніях та постачальників сонячного енергетичного обладнання. Одна з таких компаній встановила сонячну електростанцію потужність 70 МВт на місці однієї з рекультивованих шахт регіону.
Залучення всіх можливих зацікавлених сторін
Фото: ETUC
В Іспанії закриття останніх вугільних шахт було домовлено між урядом та профспілками у 2017 році. У результаті на справедливу трансформацію виділили 250 мільйонів євро, які пішли, зокрема на підтримку шахтарів за схемами раннього виходу на пенсію, виплати при звільненні, перекваліфікацію у зелені індустрії, відновлення довкілля у районах кар’єрів та інвестиції у вуглевидобувні регіони протягом наступних 10 років. Над створенням національного плану справедливої трансформації Іспанії працювало 19 робочих груп, які включали представників місцевого влади, бізнесу, профспілок, громадських організацій. Крім того, молодь вугільних регіонів віком 16-30 років була цільовою аудиторією окремих консультацій.
Звичайно, під час активних бойових дій складно говорити про трансформацію міст та відновлення, але планувати необхідно вже зараз. Тепер, коли справедлива трансформація вже включена в повоєнні плани, залишилося дати нове життя відновленим містам та надію населенню на гідне життя — щоб людям було до чого повертатися після перемоги.
На основі наявних механізмів, адаптованих під українські можливості та виклики, справедлива трансформація може стати невід’ємною складовою відновлення вугільних та інших монофункціональних міст. Нас очікує масштабне відновлення, яке має відбуватися справедливим чином та з урахуванням потреб населення.
Nobody should be left behind — ніхто не повинен залишатися позаду.
Більше про роботу Екодії над справедливою трансформацією можна дізнатися тут.
