Зміна клімату з кожним роком стає все помітнішою і впливає на наше життя через частіші природні аномалії, рекордно спекотні дні, різкі зміни погоди та інші прояви розбалансованості кліматичної системи. Аби ситуація не ставала гіршою, світ вже намагається подолати причину кліматичних змін – викиди парникових газів – та поступово зменшувати вплив людства на клімат. Та що робити з тими наслідками зміни клімату, які ми вже відчуваємо на собі і які роблять наше життя менш комфортним? Розповідає наша експертка зі зміни клімату Соф’я Садогурська в ефірі ютуб-шоу «Пісочниця». Відповіді Соф’ї на 5 ключових запитань ефіру читайте далі.
Для чого потрібна адаптація до зміни клімату?
Навіть якщо прямо зараз усі викиди парникових газів скоротяться, певні зміни в кліматичній системі вже відбулися, відбуваються і ще деякий час продовжать відбуватися. Це, наприклад, хвилі тепла – коли декілька днів поспіль тримається висока температура і суха погода. Вони створюють велике навантаження на здоров’я і на медичну систему. Від цього можуть потерпати цілком здорові люди, не кажучи вже про тих, хто має супутні хвороби. І хвилі тепла продовжать траплятися, тож якщо до цих нових реалій не адаптуватися, то наступні десятиліття нам і нашим дітям житиметься тяжко.
Як громаді зрозуміти ті кроки, що необхідні їй для адаптації?
Є кілька підходів до того, як адаптуватися. Один із кроків для громад – це розробка стратегій, наприклад – ПДСЕРК (План дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату). Це стратегія того, як громаді, з одного боку, скорочувати викиди парникових газів, а з іншого – адаптуватися. В англомовному середовищі часто навіть вживають словосполучення «climate resilience» – тобто підвищувати стійкість до зміни клімату. По суті зміна клімату та адаптація стосується всіх сфер: від сільського господарства до промисловості, тож і адаптація має бути всюди.
Крім того, в Україні на національному рівні ухвалена Стратегія з адаптації й екологічної безпеки. Її створило Міндовкілля і надалі, відповідно до Плану дій, Стратегія повинна впроваджуватися. Питання в тому, що це також має відбуватися на всіх рівнях – тобто треба розробити окремі плани для кожної області. Бо адаптація, наприклад, Закарпатської та Одеської областей зовсім різна. В них різні умови та різні ризики, відповідно потрібні і різні розрахунки. Підняття рівня моря, наприклад, для Одещини актуальне, а для Закарпаття – ні. Зараз вже є пілотні проєкти із розробки таких планів. Ще окремо мають розроблятися секторальні стратегії, бо адаптація для сільського господарства і для промисловості також зовсім різна.
Як природа може допомогти в адаптації до зміни клімату?
Адаптуватися можна по-різному. Існують технічні рішення – наприклад, у Києві через спеку з’явилася новина, що водовози поливатимуть вулиці, аби їх охолоджувати. Будемо чесними, рішення таке собі, бо воно не дуже стале і довгострокове. І саме для таких випадків якнайкраще підходять природоорієнтовані рішення – ті самі зелені або блакитні зони в містах. Тобто це такі рішення, які використовують принципи функціонування екосистем, коли природа вже все придумала, а ми отримуємо користь з її переваг. Замість того, аби поливати вулиці водою, для охолодження їх можна озеленювати. Хороший приклад із Відня – це трамвайні колії, засаджені травою, на противагу тим, що суцільно залиті бетоном.
В Українських містах же траву навпаки люблять косити. Коли в керівництва Київзеленбуду минулоріч запитували, для чого в 30-градусну спеку й в умовах змін клімату перетворювати траву на сіно, там сказали, що не бачать зв’язку між збереженням трави й адаптацією. Та є велика кількість досліджень, які показують, що температура асфальту в спекотний день може сягати 50 градусів. І якщо подивитися на теплові карти міст, то саме в районах з найщільнішою забудовою температура найвища. А та сама трава і зелені насадження роблять простір навколо прохолоднішим.
Які є ще приклади адаптації до зміни клімату?
Екодія з партнерами та волонтерами створила цілий Каталог природоорієнтованих рішень – там є підбірка хороших практик використання природи для адаптації із описом особливостей і прикладами. Всі ці рішення дуже різні і для різних випадків. Але вони більш сталі і довготривалі, ніж те, що роблять зараз. Наприклад, рішення з використанням дощової води, такі як дощові садки.
У нас в озелененні дуже популярні клумби, і це дуже мила практика. Але вони не дуже допомагають в адаптації. Там часто використовують однолітні рослини: їх спочатку висаджують, через місяць викопують і насаджують інші однолітні рослини, і так далі. І навіть зараз, коли деякі регіони відновлюють після окупації, замість того аби впровадити якісь сталі проєкти, знов починають висаджувати такі клумби, що в результаті не має сенсу.
Ще була історія зі створенням лавки із мохом на Подолі у Києві. Це приклад того, що навіть коли керуються хорошими ідеями, не завжди виходить добре. Планувалося, що ця лавка зможе очищувати повітря як 275 дерев, та на жаль, через місяць вона почала всихати. Так сталося не тому, що ця ідея погана сама по собі, а через те, що коли впроваджуються подібні рішення, потрібно залучати вчених, обирати рослини, які підходять для цього регіону. Той же лісовий мох просто не зміг впоратися із природними умовами столиці.
Для скошування трави також є альтернативи і пілотні проєкти, які впроваджує, наприклад, організація Плато у Львові. По-перше, її варто косити менше і не так коротко. А по-друге, використовувати різнотрав’я, підбираючи рослини під кожен окремий регіон із тих, які йому найбільш притаманні. Правильно підібрані рослини можуть далі існувати самі по собі з мінімальним доглядом. Так, за ними треба дивитися, поливати їх, але нинішні газони так само потребують поливу, а не тільки скошування.
Чи важливо адаптуватися до зміни клімату після перемоги?
Екодія з партнерськими організаціями розробила принципи зеленого відновлення, щоб відбудовувати нашу країну більш стало і зберегти залишки нашої природи, яка також постраждала від війни. І крім енергоефективності, сталого використання природних ресурсів, там є ще й частина про те, що відновлення повинно враховувати адаптацію до зміни клімату і її вплив загалом. Коли ми будемо відбудовувати міста, які, на жаль, були зруйновані, то це можливість відбудувати їх так, аби надалі вони існували стало, зелено і були адаптованими до зміни клімату.
Вже зараз, якщо подивитися на деякі плани реновації зруйнованих міст, то вони дуже гарні, але зелених зон чи якихось ще адаптаційних заходів вони часто не враховують. Хоча це шанс відбудувати усе так, щоб воно вже було адаптованим до зміни клімату. Тому цей аспект необхідно включати в усі подібні плани. А громади на місцях мають розуміти кліматичні загрози для свого регіону і мати плани того, як працювати з ними далі.
Більше про наслідки зміни клімату, адаптацію до неї та використання природоорієнтованих рішень, дивіться в ефірі нашого ютуб-шоу «Пісочниця».
ДИВИТИСЬ НА YOUTUBE
