З 11 до 22 листопада в Азербайджані відбудеться 29-та Конференція сторін конвенції з питань зміни клімату (COP29). Делегації 198 сторін матимуть змогу укотре зустрітися, щоб обговорити, як спільно долати зміну клімату та пов’язані із нею виклики. Цього року ключовим питанням стануть фінанси: скільки коштів світ має виділяти на протидію зміні клімату, а також хто і як має виплачувати та отримувати ці кошти.
Що обговорюватимуть на конференції та яка роль України у цьому процесі, розберемося далі.
Що відбувається на кліматичних конференціях
COP, або Конференція сторін — це наймасштабніша та найважливіша кліматична подія року. На COP збираються країни, що підписали Рамкову конвенцію ООН з питань зміни клімату, у якій вперше визнали цей глобальний ризик і погодилися спільно йому протидіяти ще у 1992 році. Відтоді на кожній із конференцій делегації вирішують, які спільні кроки робитимуть країни світу, аби не допустити критичного поглиблення кліматичної кризи.
Одним з найважливіших рішень, ухвалених на СOP, стала Паризька кліматична угода 2015 року. У ній, зокрема, встановили спільну мету – втримати підняття глобальної температури на рівні, не вищому за 1,5-2°С відносно доіндустріального рівня. Саме цей показник міжнародна наукова спільнота визначила як критичну межу, після якої наслідки кліматичних змін стануть катастрофічними. Нині світ стрімко наближається до цієї позначки.
Усі рішення на СОР ухвалюються консенсусом – тобто з ними має погодитися кожна країна-учасниця. Тому переговори часто затягуються, а рішення виходять слабшими, ніж потрібно аби досягти суттєвих змін. Однак, крім основного переговорного процесу, на СОР відбуваються тисячі окремих заходів та ухвалюються десятки рішень, що стосуються окремих груп країн або навіть бізнесів.
До прикладу, на минулорічному COP Україна зобов’язалася потроїти поточні потужності відновлюваної енергетики та подвоїти темпи підвищення енергоефективності до 2030 року. Документ з такою обіцянкою (Global Renewables and Energy Efficiency Pledge) підписала коаліція із аж 118 країн.
Ключове питання – гроші на клімат
Впровадження відновлюваної енергетики на заміну викопному паливу, енергоефективні заходи, збереження та відновлення екосистем, відшкодування збитків, яких кліматична криза вже завдає найвразливішим країнам – усе це коштує чималих грошей. Дослідження показують, що країнам, що розвиваються, потрібно щонайменше 1 трильйон доларів на рік, аби впроваджувати необхідні заходи із протидії зміні клімату. І бідні країни не здатні забезпечити таке фінансування.
У 2009 році економічно розвинені країни домовилися спільно виділяти 100 млрд доларів на рік, аби забезпечити таке фінансування. Та досягти цієї позначки вдалося лише у 2022 році. З наступного ж року має вступити в силу нова, більш амбітна ціль, яку й мають обговорити та встановити на цьогорічній конференції.
Україні складно претендувати на більшість такого фінансування, адже воно спрямоване пріоритетно на найбільш вразливі до кліматичної кризи країни. Наприклад, малі острівні країни, як-от Фіджі, Мальдіви чи Маршаллові острови, які ризикують повністю піти під воду через зміну клімату. Та для нашої країни питання грошей і клімату також не чуже.
Війна в Україні і глобальна кліматична політика
Очевидно, що війна залишається для України ключовою темою переговорів навіть у галузі клімату. Особливо зважаючи на те, що вона також робить суттєвий внесок у кліматичну кризу. Експерти Ініціативи з обліку викидів парникових газів від війни за підтримки Екодії та Міндовкілля підрахували, що два роки повномасштабної війни спричинили більше викидів парникових газів, ніж річні викиди Нідерландів. Завдані збитки оцінюють у 32 млрд доларів.
Утім, у світі досі немає ні спільної методики обліку цих викидів і збитків, і тим паче механізму компенсації завданих збитків країною-агресоркою. Під час цьогорічного СОР автори дослідження разом з Екодією уперше презентують методологію підрахунку таких викидів. На міжнародному рівні необхідно закріпити відповідальність країни-агресорки за викиди, спричинені війною, а Україні важливо просувати цю ідею в рамках СОР аби в майбутньому росія відповіла за спричинені збитки.
Роль України у спільній боротьбі з кризою
Та навіть попри війну Україна продовжує рухатися до зменшення свого впливу на клімат. Цьогоріч Верховна Рада вперше закріпила ціль досягти кліматичної нейтральності до 2050 року. Її зафіксували у рамковому законопроєкті «Про основні засади державної кліматичної політики». Та попереду ще багато роботи.
Наступного року наша країна має переглядати свій національно визначений внесок (НВВ) до Паризької угоди – документ, що визначатиме, на скільки ми плануємо скорочувати свої викиди парникових газів. Важливо, щоб нова ціль була амбітніша за попередню та відповідала цілі, визначеній у кліматичному законі.
Крім того, понад третина викидів парникових газів, пов’язаних з російською війною в Україні, припадає саме на відбудову зруйнованої інфраструктури. У першу чергу через використання цементу і сталі – будівельних матеріалів, виробництво яких спричиняє суттєві викиди парникових газів. Тож аби дотриматися своїх зобов’язань перед світом та його мешканцями, що потерпають від зміни клімату, Україні необхідно впроваджувати більш дружні до клімату практики у відбудові.
Загалом же конференція триватиме два тижні, протягом яких ухвалюватимуться десятки рішень, які впливатимуть на майбутнє усього світу. Команда Екодії спостерігатиме за перебігом перемовин та розповідатиме про найважливіші новини для України.
