Другий рік життя Екодії

13 березня нам офіційно виповнилося два роки. Ми підросли та зміцніли, а ще встигли немало чого зробити. І тепер ми готові поділитися найяскравішими спогадами та враженнями за цей рік.

• Малювали мапу смуг громадського транспорту і переказували Міністру внутрішніх справ Арсену Авакову побажання 1500 людей >

• Спільно з партнерами досліджували стан повітря у п’яти промислових містах України >

• Підтримували сільські громади, проводили фотоконкурс і навіть організували виставку >

• Спроектували території, які ризикують стати затопленими через зміну клімату >

• Вивчали міжнародний досвід трансформації регіонів, які потерпали через закриття вугільних шахт, разом з лідерами шахтарських міст України >

• Їздили в Чорнобиль, спілкувалися з ONUKA та боролися проти добудови нових небезпечних блоків на Хмельницькій АЕС >

• Запускали петицію про перехід на 100% чистих відновлюваних джерел енергії >

• Розвивали волонтерську спільноту >

Взимку не відмерзає ніс від нескінченного чекання на зупинці. Табло з розкладом руху автобусів показує сім хвилин, і транспорт дійсно приїздить рівно за сім. Замість години стояння в заторах можна на годину довше поспати. Громадський транспорт нарешті їздить за графіком. Звучить, наче у казці, так?

Ми виступаємо за те, щоб казки втілювалися у життя. Для комфортного, безперешкодного і регулярного руху громадського транспорту існують спеціальні смуги. У Києві їх 19, їхня протяжність – 35 км і вони не працюють. Причина – автівки, які рухаються чи паркуються на смугах (якщо ви хоч раз були на проспекті Перемоги чи вулиці Саксаганського, то знаєте, про що ми).

Волонтери Екодії вийшли на смуги і зафіксували автівки, що пересувалися або паркувалися на смугах. Лише за півгодини нарахували 1312 порушників. У гривневому еквіваленті це 670 тисяч, за умови, що кожен і кожна з них заплатять належних 510 грн штрафу. Приблизно за дев’ять годин можна назбирати штрафів, наприклад, на ремонт одного кілометру дороги.

У 2015 році були прийняті зміни до законодавства, які мали б впровадити автоматичну фото- та відеофіксацію. Але, як і смуги, це законодавство не працює. Тому ми ведемо діалог із чиновниками, щоб привести його в дію. Та показуємо і їм, і громадськості, що це важливо.
 

• У 2018 році ми зібрали підписи 1500 людей під закликом забезпечити ефективну роботу автобусів, тролейбусів у містах та передали це звернення Міністру внутрішніх справ;
• Розробили онлайн-мапу смуг громадського транспорту у Києві. Вона демонструє, що таких смуг замало, а розташовані вони аби-як;

• Влаштували театралізований перформанс під будівлею МВС з вимогою впровадити автоматичну фіксацію порушень на смугах громадського транспорту, а також передали підписане звернення.

Чому нам це важливо? Ми не лише прагнемо комфортного пересування. Ми хочемо чистого повітря, вільного простору і менше парникових викидів, які спричиняють глобальну зміну клімату. Пересідати з приватного авто на зручніший та швидший громадський транспорт – перший крок для досягнення цієї мети.

Мабуть, вам доводилося бачити знімки густого смогу у китайських мегаполісах, за яким часто не видно сонця. Можливо, ви навіть чули, що захисна маска – один із головних атрибутів одягу місцевих жителів. А чи знаєте ви, що українці помирають через брудне повітря частіше, ніж китайці (і ніж будь-хто інший у світі)?

Це результати підрахунків Всесвітньої організації охорони здоров’я. У 2012 році від хвороб, спричинених забрудненим повітрям, помирало 120 людей на 100 тисяч населення України (у тому ж Китаї 75 – і він у рейтингу аж десятий). А ми не знаємо ні чим дихаємо, ні як це впливає на наше здоров’я, ні як від цього уберегтися.

Державна система моніторингу чистоти повітря в Україні застаріла і майже не працює. Відомості про те, що і скільки викидають в повітря великі промислові підприємства, практично неможливо перевірити. Щоб започаткувати точку відліку, Екодія спільно з чеською ГО “Арніка” провела власне дослідження у п’яти промислових містах України.

Робити аналіз повітря як такого – справа невдячна, адже результати сильно залежать від напрямку вітру і погодних умов. Тому ми оцінювали зразки ґрунту і продуктів харчування, оскільки вони є чітким індикатором забруднення. Дослідження провели спеціалісти Хіміко-технологічного інституту в Празі. Зокрема:

• перевірили проби піску з дитячих майданчиків та річок у Кривому Розі, Дніпрі, Запоріжжі, Маріуполі та Харкові на наявність важких металів.
• провели аналіз на вміст діоксинів та інших стійких органічних забруднювачів в яйцях птиці у Харкові, Маріуполі та Кривому Розі. Ці забруднювачі накопичуються в жиромістких продуктах тваринного походження і отруюють нас через них. Вони не виводяться з організму і передаються під час вагітності від матері до плоду.

У багатьох випадках пісок містив важкі метали, зокрема миш’як і кадмій, які можуть викликати ракові захворювання, вражають центральну нервову систему та внутрішні органи. Забруднення ж діоксинами (тими самими, якими отруїли нашого колишнього Президента) у деяких випадках перевищило припустиму норму для дорослих у 7, а для дітей – у 12 разів.

Ми виступаємо за ефективний державний моніторинг якості повітря, за встановлення сучасних очисних фільтрів на підприємствах-забруднювачах та за впровадження європейських екологічних директив щодо контролю викидів від промисловості та якості атмосферного повітря. Щоб люди завжди могли дізнатися (і зрозуміти), що вони вдихають разом із киснем, а підприємства – почали скорочувати кількість небезпечних викидів.

В Україні все частіше ферми перетворюються на фабрики, мальовничі села – на промислові майданчики. Інтенсивне тваринництво невід’ємно пов’язане зі згубними екологічними наслідками та ризиками для здоров’я. Таке виробництво споживає багато природних ресурсів, та натомість продукує масштабні відходи, що забруднюють воду, ґрунти та повітря. Воно також є однією з причин глобальної зміни клімату та жорстокого поводження з тваринами.

У 2018 завершився проект із моніторингу якості води поблизу промислових тваринницьких комплексів, який ініціювала активна громада села Шульгівка на Дніпропетровщині. Саме біля цього села всупереч волі громади у 2014-2015 роках було споруджено промислову звірівницьку ферму з вирощування норок. Протягом трьох років селяни і експерти екологічної лабораторії проводили аналізи якості води з колодязів, водних каналів і струмків навколо села. Моніторинг показав, що якість води як у грунтових, поверхневих водах, так і в колодязях невпинно знижується, зростає концентрація нітратів, і за кілька років ця вода стане непридатною для використання.

Минулого року Екодія підтримала сільські громади Вінниччини у поданні скарг стосовно  інвестиційних проектів поблизу їхніх сіл до Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародної фінансової корпорації (МФК). Представники сторін розпочали процес переговорів, який має допомогти забезпечити виконання необхідних екологічних та соціальних стандартів, та врешті усунути негативні наслідки для місцевих жителів та довкілля.

Ми пропагуємо сталий сільський розвиток на основі невеликих ферм та кооперативів, які є здоровою альтернативою промисловим гігантам. А щоб нагадати людям (і собі), яким має та яким може бути справжнє село, Екодія уже вдруге провела фотоконкурс “Листівка з села”.

Протягом осені 2018 року ми зібрали понад 350 фотографій від більш ніж сотні учасників: про малі фермерські господарства, про те, звідки насправді беруться корисні та смачні продукти, про людей та громади, які не бояться братись за нові ініціативи, а деякі – про нелегку працю та умови життя селян та про зміни у природних екосистемах через незбалансоване господарювання.

Журі обрало 20 найкращих світлин, які увійшли до експозиції виставки “Листівка з села”. Якщо ви пов’язані з громадськими просторами і бажаєте розмістити фотографії у себе, пишіть на info@ecoact.org.ua

Зміна клімату, як би абстрактно не звучав цей термін, має цілком конкретні наслідки. Це частіші повені, посухи, урагани. Це екстремально високі температури, зафіксовані в усіх куточках планети. Це голод через посухи і війни за доступ до ресурсів, що невпинно зникають. Це скорочення біорізноманіття, танення льодовиків, затоплення узбереж через підняття рівня моря. І це аномально рясні зливи, які заливають київські підземні переходи, чи потужні вітри, які відмикають від струму сотні населених пунктів по всій Україні.

Звучить усе ще не переконливо? Льодовики далеко, продуктів на полицях магазинів все ще вистачає, а сильний дощ можна пересидіти вдома? Думаєте, що глобальна зміна клімату – це не наша проблема? У нас для вас погані новини.

Спільно з науковцями та волонтерами ми змоделювали імовірне підняття рівня моря через зміну клімату і проаналізували, як може виглядати українське узбережжя у 2100 році. Унікальний проект “Вода близько” свідчить, що Україні загрожує чимало ризиків:

• частково під воду можуть піти 34 українські міста;
• повністю – 62 села, 660 екологічно небезпечних об’єктів, 200 тисяч га сільськогосподарських земель та 98 об’єктів природно-заповідного фонду.
• 75 тисяч людей можуть стати кліматичними переселенцями.
• без портів можуть залишитися Одеса, Маріуполь, Бердянськ, Керч та ще півсотні поселень
• без улюбленого курорту – завсідники Затоки, Коблева, Залізного Порту, Бердянська, Лазурного і не тільки.
• Всесвітня спадщина ЮНЕСКО залишиться без нашого Херсонесу Таврійського

Ми розробили інтерактивну мапу, на якій позначили об’єкти, які ризикують бути затопленими, якщо ми не почнемо діяти. На ній можна побачити усі ризики наочно.

Україна разом з усім світом, підписавши Паризьку кліматичну угоду 2015 року, погодилася скорочувати викиди парникових газів. А значить, відмовитися від викопного палива, яке є найбільшим джерелом викидів.

Якщо ви працюєте у ВНЗ і бажаєте отримати мапу для освітніх цілей, пишіть нам на info@ecoact.org.ua, і ми вам її надішлемо. Якщо ви готові допомогти надрукувати більше таких мап для розповсюдження в закладах освіти, ми будемо раді вашій допомозі.

Щоб протидіяти зміні клімату, ми виступаємо за розбудову зеленої економіки і згортання вугільної промисловості. Залишати десятки тисяч шахтарів (і не лише їх) без роботи і засобів до існування, а “вугільні” міста – по суті, без економіки. Звучить не дуже приємно, так? Наc теж це бентежить.

Із 2004 року в Україні вже ліквідовано 68 шахт, 19 – ліквідуються або готуються до цього. Таке закриття проводилося без жодного “плану Б” для регіонів. Як наслідок – економічний занепад і масова міграція.

Парк-Сіті в штаті Юта, США, теж пережив такий досвід. В 1970-х після згортання видобувної промисловості, на якій трималася вся економіка міста, воно майже вимерло. Поки не стало домом для всесвітньо відомого кінофестивалю “Санденс”, який щорічно заробляє 80 млн доларів до бюджету.

Ми не пропонуємо організовувати кінофестиваль десь у Вугледарі (хоча чому б і ні). Ми виступаємо за справедливу трансформацію колишніх вугільних регіонів:

• за працевлаштування та перекваліфікацію звільнених працівників;
• соціально-економічну реконверсію територій;
• залучення інвестицій для підтримки нових видів економічної діяльності.

Ми підтримуємо налагодження конструктивного діалогу між органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями та населенням шахтарських регіонів для підтримки тої діяльності, яка має прийти на заміну. Напрямок цієї діяльності має визначатися місцевими жителями залежно від їхніх потреб та можливостей. Адже не можна просто усюди поставити вітряки. І не всі хочуть організовувати кінофестивалі.

• У липні 2018 року ми поїхали на Донбас та познайомилися з керівництвом 6 шахтарських міст та місцевими громадськими організаціями.
• У вересні – допомогли організувати регіональний воркшоп для представників міст на тему енергоефективності та відновлюваної енергетики.
• У жовтні-листопаді великою делегацією представників шахтарських міст відвідали Німеччину, де побачили на власні очі позитивний досвід трансформації вугільних регіонів та надихнулися на подальшу роботу.

Спільно з громадськими організаціями Germanwatch (Берлін/Бонн, Німеччина) та Луганським обласним правозахисним центром “Альтернатива” (Донбас/Київ, Україна) ми допомагаємо зацікавленим сторонам у вугільних регіонах України розробити рекомендації та заходи для такого переходу. Адже ми не лише хочемо зберегти планету, відмовляючись від вугілля. Ми хочемо зробити це максимально безболісно як для економіки, так і для людей.

Як альтернатива брудній вугільній галузі нині пропагується атомна енергетика. Кажуть, вона екологічно чиста, дешева і безпечна. Хоча жителі постраждалих від вибуху на Чорнобилі територій, певне, посперечалися б із цим твердженням.

Про те, що АЕС щоденно виділяють радіацію, яка призводить до виникнення раку у населення прилеглих міст, говорять менше. Воліють мовчати про те, що паливо для українських АЕС виробляється  в Росії, а після використання – знову відправляється туди на переробку та зберігання (за наші з вами гроші, само собою). І вже точно не згадують про те, що ніхто не знає, що робити з відпрацьованим паливом, яке залишатиметься радіоактивним сотні тисяч років. Єдиний доступний нам спосіб ладнати з проблемою – зберігати відходи у сховищах, сподіваючись, що хтось після нас зможе із цим розібратися.

Старі блоки АЕС – це додаткові ризики аварій, радіоактивні відходи та паливна залежність від Росії. Тому ми продовжуємо виступати за відмову від будівництва нових атомних енергоблоків та продовження роботи старих АЕС, які досягли свого кінцевого терміну експлуатації.

• Ми з’їздили до зони відчуження та провели фотоакцію “Одного Чорнобиля нам достатньо”.
• Поговорили з Натою Жижченко (ONUKA) про те, як аварія на ЧАЕС вплинула на неї, творчість гурту, а також про велич арки, життя мешканців зони відчуження та про те, як важливо бути обізнаними.
• Активно розповідали громадськості про реальну ціну та ризики добудови 3-го та 4-го блоків Хмельницької АЕС через соцмережі та провідні онлайн-ЗМІ.
• Долучалися до громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля цього проекту.
• Продовжуємо працювати із чиновниками та депутатами, щоб переконати їх скасувати плани по спорудженню атомних блоків.

Держава має “амбітні” плани добудувати два нових енергоблоки на ХАЕС. Ті самі, проект яких було розроблено у 70-ті, будівництво розпочато і зупинено в кінці 80-х, а остання повна оцінка стану недобудованих конструкцій проводилася понад 10 років тому. Реактори  для цих блоків може виготовити або російська компанія “Атомстройекспорт”, договір з якою Україна розірвала у 2015 році, або чеська, яка належить  російській корпорації  під санкціями з боку України та США. Тобто за будь-якого сценарію цей проект посилюватиме залежність України від російського впливу.

Крім того, атомні станції мають негативні впливи на довкілля, а також несуть ризики нових аварій. Звіт з оцінки впливу на довкілля цього проекту не дав відповідей на усі запитання, які члени та волонтери Екодії підіймали на зустрічі у Мінприроди та писали у листах.

Отже, ми проти атомної енергетики. Ми проти вугілля. Але що ж ми тоді пропонуємо натомість?

Ми виступаємо за перехід до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Вітер для вітряка не спричиняє глобального потепління. Сонце для сонячних панелей не вичерпається іще мільярди років.

Завдяки розвитку технологій, використання чистої енергії  стає дешевшим за вугілля. А після завершення експлуатації станції її частини не потрібно захоронювати, як з АЕС, а можна переробити чи використати повторно для наступних станцій.

Вчені провели дослідження, згідно з яким Україна може досягти 91% ВДЕ до 2050 року. Потрібно лише почати діяти. Тому ми з партнерами  ініціювали звернення до політиків із вимогами:

• Включити до програми своєї політичної партії зобов’язання підняти енергоефективність та забезпечити перехід України на 100% ВДЕ до 2050 року.
• Створити законодавчу базу, що дозволить простим українцям скористатися перевагами чистої енергії.
• Виділяти у державному бюджеті більше коштів на програми підтримки енергоефективності, розвитку ВДЕ, екологічного громадського транспорту.
• Відмовитися від планів добудови Хмельницької АЕС та будівництва будь-яких нових потужностей вугільної та атомної енергетики.

Хочете чистої та безпечної енергії для України? Підпишіть звернення!

ПІДПИСАТИ ПЕТИЦІЮ ЗА 100% ВДЕ

Ми розвиваємо спільноту людей, які переймаються екологічними проблемами і прагнуть їх вирішувати. Ми формуємо культуру участі у захисті та збереженні довкілля через екологічне волонтерство, екоактивізм та фінансову доброчинність.

Бути в Екодії – це досвід креативних екологічних активностей, коло однодумців, нові знання, цікаві знайомства, можливість долучитися до політики екологізації України та підтримки місцевих активістів, які борються за права на чисте довкілля.

Ставайте прибічниками Екодії 

Якщо ви розділяєте наше прагнення боротьби за чисте і безпечне довкілля, ставайте нашими прибічниками і допоможіть нам бути сильнішими та впливовішими. Стежте за нашими новинами, поширюйте інформацію серед друзів і долучайтеся до ключових акцій.

ДОЛУЧИТИСЬ ДО ЕКОДІЇ

ПІДТРИМАЙТЕ НАС ФІНАНСОВО

Ми відкриті до співпраці pro bono з креативними та PR-агенціями, юридичними компаніями, IT-компаніями, тощо. Ви також можете запросити експертів Екодії до університету, школи або компанії, щоб ми провели інтерактивне навчання чи тематичну лекцію.

До кого звертатися? info@ecoact.org.ua

Ставайте волонтерами Екодії

Якщо ви хочете брати участь в креативних акціях та флешмобах, організовувати екологічні кінопокази та фестивалі, поширювати екологічні знання, ​проводити свій час весело, цікаво, а головне – з користю, ставайте волонтерами Екодії.

В чому суперсила наших волонтерів? Краще нехай вони розкажуть самі:

“Волонтери Екодії не просто відмовляються від пакетика у супермаркеті та беруть каву в своє горнятко. Ми (такі ж люди, як і всі довкола) своїми діями впливаємо на транспортну систему, енергетику, вугільну промисловість… Гори звертають голими руками!”, – Дар’я Лазарєва, екодіє 1 рік і 3 місяці.

“Мабуть, в тому, що різні люди знаходять вільний час і поєднують свої зусилля на благо довкілля”, – Богдан Кученко, 6 місяців екодіяв віддалено, і ще 6 – з нами у Києві.

“В тих темах, які піднімає Екодія, неможливо знайти вигоди для себе – це чистий альтруїзм. Ну гаразд, громадський транспорт – це те, що чіпляє. Ну а взагалі – як би “по-хіпповськи” не звучало – це любов до нашої планети та відчуття, що ми не “хазяїн-барін” тут, а опікуни. Тобто ті, хто повинні піклуватися, а не панувати”, – Вишня, екодіє 2,5 роки.

“Ми всі різні, але нас об’єднує бажання творити суспільні зміни”, – Влад Боянівський, екодіє 2,5 роки.

“Супер сила волонтерів Екодії в тому, що хоч вони всі і дуже різні, але в них спільні джерела натхнення – природа і справедливість. Вони беззаперечно готові  вчитись, ділитись знаннями, вчити дітей, тиснути на політиків, виступати на прямих ефірах,  супроводжувати євродепутатів під час робочих поїздок, варити каву на сонячній енергії, будувати величезну свідому еко-спільноту. Кажете багато говорю? Саме так бо наша волонтерська команда дуже-дуже мене надихає і вселяє віру в те, що люди все таки зможуть жити дружньо до довкілля”, – Оксана Омельчук, координаторка волонтерів Екодії.

Щоб долучитися до дружньої та потужної волонтерської команди, ви можете заповнити анкету на сайті Екодії. Після цього ми зв’яжемося з вами  та розкажемо подальші дії.

ДОЛУЧИТИСЬ ДО ЕКОДІЇ