Конференція ООН з питань зміни клімату – чи не найважливіша міжнародна екологічна подія, яка відбувається щорічно для синхронізації, доопрацювання наявних та пошуку нових інструментів посилення глобальних кліматичних дій. Цьогоріч представники майже всіх країн світу зустрілися вже у 27-й раз у Шарм-ель-Шейху (Єгипет), де протягом двох тижнів обговорювали подальші кроки для обмеження підняття середньої глобальної температури в рамках Паризької угоди.
Для України ця конференція була особлива не тільки через повномасштабне вторгнення росії, але й через те, що цьогоріч наша країна вперше мала свій власний павільйон. Але про все по черзі.
Міжнародний контекст та домовленості
Друга за відвідуваністю за весь час проведення, конференція у Шарм-ель-Шейху (СОР27) зібрала більше 33 тисяч делегатів та тривала на 1.5 доби довше запланованого. Багато хто пояснює затягнення перемовин великою кількістю присутніх, що ускладнило досягнення консенсусу щодо нових рішень, які в результаті виявились недостатньо амбітними. На переговори також вплинуло те, що у складі делегацій було 600 представників та лобістів індустрії викопного палива. Цей факт дуже критично сприйняла активістська спільнота, яка кожного року намагається витиснути максимум з рішень COP. На жаль, наприкінці COP27 питання результатів перемовин стояло вже не в контексті посилення державами взятих на себе зобов’язань, але, принаймні, не пониження планки досягнутих домовленостей у Глазго у 2021 році.
Іншим фактором, який прямо вплинув на атмосферу перемовин, стала повномасштабна війна росії проти України. На фоні енергетичної кризи у Європі, на цьогорічних кліматичних переговорах експерти та політики обговорювали проблемні питання на перетині економіки та енергетики:
- залежність багатьох розвинених країн від імпорту енергоресурсів з країн з авторитарними режимами
- високий рівень залежності енергетики від викопних палив;
- перевага централізованому виробництву електроенергії на великих атомних, теплових та гідростанціях, що робить їх більш вразливими до потенційних загроз, на відміну від високодецентралізованих систем на основі відновлюваних джерел енергії .
Ми також помітили ряд згубних тенденцій щодо подальшого вирішення проблеми енергетичного сектору:
- країни рідше говорять про відмову від викопного палива та повний перехід на відновлювані джерела енергії (ВДЕ), а, радше, пробують знайти нові джерела поставок викопних ресурсів;
- потоки інвестицій направляються першочергово у викопну інфраструктуру (танкери, термінали для скрапленого газу тощо), а не в сектор ВДЕ;
- посилюється тиск на країни що розвиваються, які мають запаси викопного палива: країни Африки та Латинської Америки активно отримують пропозиції щодо нових інвестицій у сектор викопного палива, або ж нарощення видобутку викопних енергоносіїв, що може не тільки поглибити кліматичну кризу, але й посилити ярмо енергетичного колоніалізму.
Про що ж вдалось домовитись країнам?
Відмова від викопного палива
Відмова від всіх викопних джерел енергії не була включена до фінального рішення СОР27. Минулого року було погоджено що світ має відмовлятись від вугілля. Але все більше країн схилялись, що ці вимоги мають розповсюджуватись на всі викопні палива, не тільки вугілля. Цю ідею під час переговорів підтримували близько 80 країн, включаючи США, Канаду, Австралію, малі острівні держави та Латинську Америку. Але в остаточному тексті згадка про зменшення використання викопного палива не була додана. Замість цього там замінили згадки про відновлювані джерела енергії на формулювання, що посилаються на «енергію з низьким рівнем викидів і відновлювану енергію». Тому можна стверджувати, що у цій галузі прогресу не досягнуто або ж відбувся свого роду регрес. У тексті фінального рішення зменшили значущість цілі утримання підвищення глобальної температури в межах 1,5 0С.
У фінальному рішенні присутній заклик до країн, які ще не зробили цього, «переглянути та посилити» свої кліматичні цілі до 2030 року до кінця 2023 року, «для узгодження з Паризькою угодою». Проте, занепокоєння кліматичної спільноти викликали відсутність чіткого плану з посилення кліматичних цілей.
Також текст фінального рішення згадує енергетику “з низьким рівнем викидів” як рішення для наслідків кліматичної кризи. Цей термін підлягає широкому трактуванню і представники громадськості вбачають у цьому ще одну загрозу — включення до цього переліку природного газу разом з атомною та водневою енергією.
Єдиним позитивним рішенням щодо викопного палива стала ініціатива кількох країн приєднатися до Альянсу “Поза нафтою та газом” (BOGA – Beyond Oil & Gas Alliance) та задекларувати свою готовність відмовитися від видобування викопних палив. Цей Альянс був сформований на попередніх кліматичних переговорах у Глазго Коста Рікою та Данією. До групи приєдналися: Португалія, Чилі, Фіджі та Штат Вашингтон. Також BOGA заявили про створення спеціального фонду для підтримки поступової відмови від видобування нафти й газу. Дві країни — Тувалу та Вануату приєдналися до Договору про нерозповсюдження викопного палива (Fossil Fuel Non-Proliferation Treaty). Це громадська ініціатива, яка окрім двох згаданих країн, також охоплює 70 міст та регіонів по всій планеті. Хоча це і добровільні домовленості, але вони можуть подати приклад для інших країн.
Підтримано створення Фонду Відшкодування втрат та збитків (loss and damage)
Одна з тем, яка гостро стоїть в рамках переговорів вже не один рік — історична відповідальність розвинених та багатих країн Глобальної Півночі перед тими, хто зараз в першу чергу страждає від кліматичної кризи. 120 країн що розвиваються відповідальні за менше, ніж 20% глобальних викидів вуглекислого газу, проте вони найбільше страждають від підтоплення, природних катаклізмів, та вже зараз громадяни деяких з цих країн є кліматичними мігрантами. Спробою вирішити цю проблему став Фонд відшкодування втрат та збитків (Loss and damage fund), про створення якого оголосили в останній дні перемовин. Фонд покликаний стати джерелом виплат компенсацій за збитки, отримані країнами що розвиваються внаслідок зміни клімату, а наповнювати його, в першу чергу, мають розвинені країни та найбільші емітенти (США, ЄС, Китай тощо). Основні домовленості щодо механізму роботи Фонду будуть обговорені вже на СОР28 в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Адаптація до зміни клімату
Хоча COP27 був проголошений “Африканським” і тема адаптації до зміни клімату мала зайняти важливе місце на переговорах, на жаль, цього не сталось.
Для країн, що розвиваються, гроші – це важлива умова підвищення своїх кліматичних амбіцій, а для деяких з них – питання виживання. Їхні фінансові можливості є меншими, але при цьому вони страждають від кліматичних змін у рази більше порівняно з багатими країнами. Вимогою країн, що розвиваються, на СОР26 було збільшення фінансування на адаптацію до змін клімату, а також відшкодування покриття втрат і збитків від цих змін. Тож минулого року розвинуті країни підтвердили обіцянку щодо мобілізації 100 мільярдів на рік. Але ці кошти так і не були виділені цього року. У Єгипті це рішення згадували на досить поверхневому рівні, що ставить під сумнів його реалістичність.
Вуглецеві ринки
Торгівля квотами на викиди парникових газів — завжди найбільш обговорювана тема на переговорах, і COP27 не став виключенням. Цього року мова йшла про деталізацію технічних умов роботи вуглецевих ринків — основних ринкових механізмів передбачених Статтею 6 Паризької угоди та погоджених у «Книзі правил Паризької угоди» (Paris rulebook) минулоріч у Глазго. Але тут теж не обійшлось без підводних каменів: під час фінальних днів перемовин сторони запропонували формулювання, яке дозволить маркувати дані про скорочення “конфіденційними”, що може стати основою для грінвошингу.
Рішення прийняті на COP27, викликали обурення серед громадських організацій, включаючи допущення використання маркування інформації конфіденційною та потенційний подвійний облік скорочених викидів, щодо певних типів вуглецевих одиниць.
Цей інструмент, до речі, дуже цікавий і для України: на одному із заходів в Українському павільйоні заступник Голови Державного аґентства лісових ресурсів України серед планів розвитку лісового сектору назвав також плани торгівлі вуглецевими квотами у контектсті заходів зі зменшення викидів парникових газів. Ця та інші можливості, зважаючи на перспективи зеленої відбудови України, виглядають доволі багатообіцяючими, але водночас можуть стати серйозним викликом у контексті доброчесності реалізації цього механізму.
Україна на COP27
Як зазначено вище, для України ця конференція була важливою з ряду причин, але основний здобуток — бути представленою на міжнародній кліматичній арені, мати змогу розповісти про збитки, завдані нашій країні з боку росії, та формувати свій порядок денний навколо актуальних для України питань.
Під час конференції Україна оголосила про започаткування двох ініціатив – Глобальної платформи для оцінки збитків довкіллю та клімату внаслідок війн та ініціативи щодо створення «Зелених зернових коридорів». За даними Міндовкілля наразі проходять внутрішні процедури для приєднання Литви, Японії, Канади, країн Європейського Союзу тощо до платформи. Крім того, надійшла велика кількість запитів від інших країн. Детальніша інформація про механізми функціонування та подальші кроки у рамках цих ініціатив Міністерство захисту довкілля не надало, хоч загалом така проактивність України дуже важлива. За теперішніх обставин важливо залишатись на слуху не тільки у контексті збитків та пошкоджень, але і через пропозиції рішень для існуючих проблем.
Уряди України, Грузії та Молдови на спеціальному заході ділилися тим, як війна може вплинути на кліматичну звітність, були представлені перші оцінки викидів від повномасштабної війни в Україні за перші 7 місяців. Незалежні дослідники підрахували, що щонайменше 34 млн тонн викидів парникових газів вже спричинили бойові дії, лісові пожежі та транспортування внутрішньо переміщених осіб. Ще 14 мільйонів — викиди від викидів від Північного потоку 1 і 2. І не варто забувати, що цілі міста потрібно буде відбудовувати після війни, що може призвести до додаткових 50 млн тонн викидів парникових газів.
Важливим досягненням української делегації є блокування спроб включення росією у свої національні звіти викидів парникових газів дані по викидам із тимчасово окупованих територій. Українська делегація з 2014 року успішно блокує подібні спроби, і цей рік також не був винятком.
Що до власних викидів, то у рамках відновлення України для нашої країни є дуже важливим євроінтеграційний рух, який також означає посилення амбітності Національно визначеного внеску (НВВ). Під час планування зеленої відбудови України варто розуміти, що ЄС прийняло ціль досягти кліматичної нейтральності до 2050 року. Саме тому очікуємо, що при наступному перегляді НВВ цей чинник буде враховано.
Під час СОР26 у Глазго Україна взяла на себе зобов’язання із скорочення викидів метану – на 30% до 2030 року, заявила про відмову від вугілля до 2035 року та затвердила оновлену кліматичну мету (так званий, НВВ2). Важливо, аби ці заяви не залишались просто на папері, а поступово втілювались на практиці. Це важливо особливо зараз, коли планування повоєнної відбудови може цілком забезпечити їхню імплементацію.
Загалом, основними тематичними напрямками роботи Українського павільйону стали:
- повоєнна відбудова України
- екоцид та шкода довкіллю внаслідок воєнних дій
- енергетична незалежність та безпека (зокрема, і через децентралізацію енергетичних систем та розвиток відновлюваної енергетики)
- забезпечення продовольчої безпеки
- захист основоположних прав людини, особливо корінного населення (через призму тимчасово окупованого Криму та переслідування кримськотатарського населення)
- посилення ролі місцевого самоврядування у процесах подолання зміни клімату (через механізм Угоди мерів)
- національні кліматичні амбіції України
- відновлення та збереження миру
Детальніше про події Українського павільйону можна прочитати на сайті УКМ. А про те, чим займалась команда Екодії на COP27 запрошуємо дізнатись в нашому матеріалі.
Громадський сектор вітає ініціативність української влади, проте ми б хотіли бачити більше чітких формулювань і запитів до співпраці з міжнародною спільнотою, а також амбітнішого стратегічного бачення розвитку нашої країни у майбутньому. Зелена відбудова Україна повинна включати не тільки найкращі світові практики, але і опиратись на наш власний досвід, який ми здобували як до, так і після повномасштабного вторгнення росії, не знецінювати його та враховувати першочергово потреби українського народу у забезпеченні одного з його основоположних конституційних прав — права на безпечне та чисте довкілля.
