6 листопада у Єгипті розпочалася щорічна міжнародна конференція COP27 (Conference of Parties). Це майданчик, де представники майже 200 країн обговорюють, як долати кліматичну кризу. Тут науковці презентують найсвіжіші дослідження, активісти діляться досвідом, а офіційні делегації країн домовляються про спільні правила для ефективної протидії зміні клімату – наприклад, саме тут ухвалили Паризьку кліматичну угоду. Для України це можливість не лише докластися до глобальних кліматичних дій, а й підняти нагальні для нас питання перед усім світом. Що важливого для нас вібуватиметься протягом цих двох тижнів, розберемося далі.
Призначити відповідальних за війну
Для України війна – пріоритетна тема на будь-якому міжнародному майданчику, та який зв’язок між кліматом і російським нападом на Україну? Справа в тому, що за нинішніми домовленостями, кожна країна світу подає до спеціального органу в ООН свої кліматичні цілі – так звані національно визначені внески. Там вони зазначають, на скільки готові знизити власні викиди парникових газів, які поглиблюють зміну клімату. Крім того, країни мають ще й звітувати про кількість своїх викидів, щоб продемонструвати свій внесок і свій прогрес.
І от щодо звітування виникає два питання. По-перше, росія у своїх звітах подає в тому числі й викиди на анексованих у 2014-му році українських територіях. Про ці території звітує й Україна (адже вони залишаються нашими), хоча не маючи контролю над ними, не має і доступу до реальних цифр. Тож щороку одне з ключових питань, про які нагадує наша делегація – це незаконність таких дій, як і незаконність анексії загалом. І приймаючи такі звіти, ООН по факту визнає анексовані території російськими, чого точно не можна допускати.
Пожежа на складі з пінополіуретаном в селі Чайки, Київська область, внаслідок обстрілу російськими військами. Фото ДСНС
По-друге, війна так само спричиняє викиди парникових газів. Однак жодна країна не звітує про викиди від бойових дій. Тим часом логістика, військові навчання, виробництво зброї й транспорту мають колосальний вплив на зміну клімату. Ба більше, на міжнародному рівні досі не визначено, хто має враховувати у своїх звітах і відповідно компенсувати викиди безпосередньо від воєн. Країна, на чиїй території відбувається війна (а це не лише Україна), не завжди є у цій війні винною. А в нашому випадку, будь-які викиди від бойових дій – провина винятково країни-агресорки, за яку має відповідати саме вона. Тож цьогоріч наша делегація підійматиме це питання та пропонуватиме визначити відповідальність на міжнародному рівні, аби росія поплатилася ще й за шкоду, завдану клімату.
Отримати доступ до коштів
Попри те, що для нас головна тема – боротьба із росією та якнайшвидша перемога, варто не забувати, що у більшості світу є свої актуальні питання. Цьогорічний СОР базується в Африці (за правилами конференції відбуваються в різних регіонах світу з певною черговістю), тож у фокусі будуть проблеми африканських країн та так званого «глобального півдня».
Історично склалося, що країни глобального півдня (тобто південної півкулі) переважно мають значно менший внесок у кліматичну кризу. Більшість викидів, що привели нас у нинішній стан, спричинили країни глобальної півночі, розбагатівши великою мірою і завдяки цьому. Що ж до наслідків кліматичної кризи – то від них потерпають якраз ті, хто винні менше. Звісно, спеку чи аномальні погодні явища, переживають і в Китаї, США чи ЄС – лідерах за історичними викидами. Та в південних країнах ситуація ще критичніша, а кількість коштів на власний порятунок значно менша.
Маршаллові Острови – країна, що ризикує повністю піти під воду через зміну клімату
Так з’явилася концепція кліматичної справедливості: розвинені країни заробили завдяки спалюванню викопного в минулому, тож мусять підтримувати бідніші країни, які через це викопне потерпають вже зараз. Існують різні механізми, як це можна зробити: наприклад, Зелений кліматичний фонд. Розвинені країни пообіцяли щороку накопичувати в ньому $100 млрд, які можуть взяти країни, що розвиваються, на проєкти із адаптації до зміни клімату чи зменшення свого впливу на нього.
Однак ці механізми не враховують ще одного аспекту – втрати та збитки від зміни клімату, яких вже не уникнути адаптацією. Наприклад, витрати на переселення людей із територій, що будуть затоплені через підняття рівня моря. Саме це питання стоїть для африканських країн і над цим чи не найактивніше працюватимуть країни на СОРі. Та до чого тут Україна?
В рамках міжнародної кліматичної політики Україна відноситься до розвинених країн і ми не можемо брати коштів із подібних фондів. Історично ми відповідальні за значну частку викидів парникових газів. З усієї маси СО2, викинутого в атмосферу з 1750-х рр до 2017-го, ми відповідальні за 1,2%. Якщо порівнювати, наприклад, зі США, цей показник доволі незначний — аж у 20 разів менший, ніж у Штатів. Але в той же час 1,2% — це третина викидів усієї Африки.
Та все ж з 90-х років, коли країни розподілялися на «розвинені» і «ті що розвиваються», багато чого змінилося, а вісім років війни ще більше послабили нашу здатність ефективно впроваджувати кліматичні рішення. Тож кожного року Україна намагається домовитися, аби змінити свій статус і мати доступ до коштів, які допоможуть нам впроваджувати дружні до клімату рішення після перемоги.
Презентувати себе
СОР – це не лише ділові перемовини делегацій за зачиненими дверима. Це величезна і розмаїта здибанка тисяч людей з усіх куточків планети. Усі вони збираються у величезному приміщенні, організовують події, спілкуються і розповідають про себе. А деякі країни навіть організовують власні павільйони. Це в першу чергу місця, де можна організувати захід на цікаві для країни теми. А ще показати і розказати про себе.
Цьогоріч Україна вперше матиме свій павільйон – а значить, буде іще помітнішою. Його організовує Міндовкілля за підтримки численних партнерів і кожного дня там відбуватиметься від 1 до 3 подій. Теми, які Україна підніматиме на власному майданчику, стосуватимуться впливу воєнних конфліктів на клімат, зеленого відновлення, ролі розподіленої генерації з відновлюваних джерел в енергосистемі, гендерної рівності, відходів, впливу війни на кліматичну політику та багато чого іншого.
Український павільйон на COP27
Представників України на цьогорічній конференції СОР буде чимало: це і представники Міндовкілля, і науковці, і бізнес і, звичайно, громадські організації. Конференція збирає людей з дуже різноманітним досвідом і українська делегація не виняток. Цього року нам особливо важливо бути присутніми в місцях, де відбуваються важливі політичні дискусії та ухвалюються рішення. Але навіть після перемоги ми продовжуватимемо брати активну участь в подіях на кшталт СОР, аби забезпечити справедливість боротьби з кліматичною кризи та працювати над прискоренням дій разом з усім світом.
Загалом же СОР – це подія, насичена дискусіями та новими ініціативами, адже кожна країна приїжджає туди із власним порядком денним та власними задачами, а їде звідти із довжелезним списком справ на наступний рік. Чи вдасться Україні здійснити свої плани та з якими висновками наша делегація повертатиметься з Єгипту – побачимо вже за два тижні.
