13 березня Екодії виповнилося 5 років. За роки боротьби зі зміною клімату та роботи над екологізацією української енергетики та промисловості ми набули досвіду та впевненості. А разом із ними прийшла і сміливість рухатися далі та пробувати нове. Тому протягом 5-го року свого життя ми спробували багато нового – і світ навколо так само оновлювався, зокрема і завдяки нашим зусиллям. Про успіхи цих експериментів та про зміни, які принесла в нашу роботу ескалація війни, розповідаємо далі.

Перехід на відновлювану енергетику (ВДЕ) – один із ключових кроків у боротьбі зі зміною клімату. Без викидів брудних вугільних станцій повітря стане чистішим, а доступність «зелених» технологій для будь-яких спільнот чи навіть окремих родин допоможе позбутися олігархічної монополії в українській енергетиці. Та «зелений» тариф – інструмент, який стимулював розвиток ВДЕ та допоміг значно збільшити частку чистої енергетики, вже втрачає свою актуальність. До того ж, деякі політичні та економічні рішення у сфері ВДЕ призвели до нових проблем.

Тож разом із експертами ми дослідили, як іще держава може допомогти зеленій енергетиці рости, ще й не державним коштом, а завдяки конкуренції на ринку електроенергії. Про «зелені» аукціони, контракти на різницю та ще три механізми для швидшого та збалансованішого розвитку ВДЕ читайте більше тут.

Ми не втомлюємося боротися із атомною енергетикою та нагадувати, що вона не є ні дешевою, ні безпечною, ні екологічною, ні дружньою до клімату. Численні аргументи проти дорогої, застарілої та ризикованої технології політики воліють ігнорувати, тому щороку нам доводиться шукати нові підходи, аби достукатися до них. Наприклад, до десятих роковин аварії на Фукусімській АЕС ми прийшли просто до Верховної Ради та провели відкритий урок там, де нас не могли не почути.

А до роковин Чорнобильської катастрофи – найстрашнішого нагадування про те, чого може вартувати країні розвиток «мирного» атома – ми ще й вивісили банер на одному із київських мостів. Адже помилки минулого – це те, про що варто пам’ятати та на чому необхідно вчитися, аби уникнути їх повторення. І хоч уряд продовжує робити ставку на розвиток атомної енергетики, ми так само продовжуємо свою боротьбу із нею. А ви можете допомогти нам у цьому, приєднавшись до антиатомної спільноти.

У світлі кліматичної кризи та масових кліматичних акцій по всьому світу, відновлювана енергетика стає все популярнішою темою. Однак вона все ще може видаватися надто складною чи заплутаною для тих, хто чує про неї вперше. Аби довести, що це зовсім не так, спільно зі студією онлайн-освіти EdEra ми розробили онлайн-курс «Зелене світло для землі». Протягом чотирьох модулів експерти та експертки розповідають, що таке зелена енергетика та як вона впливає на зміну клімату, які є політичні проблеми у цій галузі та як можна допомогти у боротьбі зі зміною клімату і маленькими повсякденними кроками, і обравши кар’єру у цій галузі.

Курс пройшли вже понад 2,5 тисячі людей і він виявився цікавим не лише школярам і освітянам, але й багатьом людям з інших сфер діяльності. Тож якщо вам завжди було цікаво, але трохи лячно розбиратися в енергетичних питаннях, реєструйтеся та проходьте курс безплатно тут.

У сільській місцевості, де часто отримують воду з криниць чи свердловин, моніторинг її якості переважно відсутній. Тож люди навіть не мають змоги дізнатися, що вони п’ють та на чому готують їжу. Водночас агробум останніх десятиліть ставить якість питної води під загрозу – добрива й органічні сільськогосподарські відходи з полів та підприємств можуть забруднювати ґрунтові води небезпечними речовинами, зокрема і нітратами.

Тож торік ми вирушили в Експедицію «У пошуках чистої води» та відвідали 14 громад у 10 областях України. Там ми з волонтерською командою та місцевими активістами й активістками перевірили якість води у водоймах, криницях і свердловинах за 6 показниками та порівняли їх із європейськими нормами. Дізнатися, де вода відносно безпечна, а де краще її не вживати, можна тут.

Експедиція стала не тільки нашим першим «туром» із ревізією води, а й першою кампанією зі збору коштів. Завдяки вашій підтримці ми назбирали майже 40 тисяч гривень, на які придбали спеціальні валізки з реактивами та розіслали їх активістам у громади. Адже для розуміння повної картини моніторинг якості води має відбуватися регулярно.

Україна вже зараз у списку країн, які погано забезпечені водними ресурсами. А дослідження показують, що нестача води – це головний ризик для нашої країни через зміну клімату. 97% загальних водних ресурсів України забезпечують річки і лише 3% – підземні води. Тому стан річок напряму вплине на те, чи буде вода для охолодження наших атомних станцій, зрошування наших полів та заварювання нашого чаю.

Тож разом із науковцями ми дослідили, як зміняться наші річки за двома різними сценаріями: у «м’якому» (якщо викиди парникових газів, що спричиняють зміну клімату, будуть скорочуватися, як того вимагають науковці та активісти) та «жорсткому» (якщо не робити нічого). В обох випадках у більшості басейнів річок водність знизиться, але у другому ситуація може бути набагато гіршою – в деякі місяці вона може впасти аж на 45%. Які річки ризикують постраждати найбільше та як цьому можна запобігти, читайте тут.

Вугільна галузь, крім зміни клімату та забруднення повітря, спричиняє ще й збитки для українського бюджету – 29 із 33 державних шахт узагалі не приносять прибутку. Рано чи пізно вони закриються і залишать тисячі людей – та навіть цілі міста! – без основного джерела доходу й альтернативних можливостей кар’єрного розвитку.

Як живуть люди у містах, де шахта – центр усього життя, цьогоріч ми показали у двох відеоісторіях – чоловічій і жіночій. Дивитися обидві можна на нашому ютьюб-каналі. Трансформація цих міст і відхід від шахтарської справи неминучі та зрозумілі більшості людей, що там мешкають. Це історії про те, як жити з таким розумінням, та про готовність до змін. Вони покликані нагадати, що трансформація має відбуватися справедливо і з думкою про людей насамперед. Бо хоч занепад вугільної галузі й неминучий, але створення нових можливостей і розбудова нової економіки у залежних від шахт містах – можливі, і все це у наших руках.

У 2019 році спільно з 9 організаціями та рухами ми провели поки найбільший Кліматичний марш в історії України, який зібрав понад 2000 людей. Наступний великий Марш у 2021-му ми організовували вже в ролі лідерів і плануємо не зупинятися, аби масова хода із закликом протидіяти зміні клімату ставала для українців та українок традиційною.

У 2021-му ми сфокусували свої вимоги на тому, що завжди зупиняє політиків у боротьбі з кліматичною кризою – грошах. 10 вимог Маршу стосувалися фінансування заходів, які допоможуть скорочувати викиди парникових газів, які спричиняють зміну клімату. І частина з цих вимог навіть була почута – наприклад, цьогоріч влада вирішила збільшити податок на викиди СО₂, який мають сплачувати підприємства, що їх спричиняють. А як цей податок формують та як його використовують інші країни, ми аналізували в дослідженні.

Марш підтримали різними акціями та заходами активісти та активістки у 13 населених пунктах України, а в столиці запрошували на Марш і виходили разом із нами понад 30 громадських рухів та організацій, які зробили ходу ще потужнішою та яскравішою. А напередодні на акцію в пляжному одязі вийшла навіть Антарктида – там нас підтримали українські полярники на станції «Академік Вернадський», які досліджують зокрема і кліматичні зміни.

Для дружнього до людей довкілля мусить працювати не лише центральна, а й міська влада. Щоб активні міста були відзначені, а менш прогресивні мали стимул розвиватися, ми заснували власну нагороду – «Краще місто». Міста оцінювали експертні журі, а також жителі та жительки населених пунктів за двома номінаціями: «Повітря» та «Мобільність». Експерти та експертки аналізували статистичні дані, локальні політики, розподіл бюджетів, і на основі їх висновків та оцінки громадськості ми визначили переможців у чотирьох категоріях за критерієм кількості населення: до 50 тис. (лише для номінації “Повітря”), від 50 до 100 тис., від 100 до 250 тис. та більш як 250 тис. населення.

Хмельницький, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський і Тетіїв стали найкращими містами в Україні за якістю повітря серед тих, хто подався на конкурс. А за критерієм сталої мобільності перемогли Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Дрогобич. Місто Дубно отримало спеціальну відзнаку.

Кліматична криза – глобальна проблема, наслідків якої неможливо уникнути повністю. Тому громади, міста та країни мають аналізувати ризики та адаптуватися до них: наприклад, створювати резервуари для води в містах, де є ризик підтоплення, чи розширювати зелені зони там, де особливо поширені хвилі тепла.

Ключова роль в адаптації має відводитися саме природоорієнтованим рішенням – тобто відновленню, збереженню та сталому управлінню екосистемами. Йдеться як про зовсім маленькі проєкти, як-от «зелені» зупинки, так і про масштабні заходи, такі як відновлення боліт.

Природоорієнтовані рішення можуть впроваджувати будь-які ініціативні громади та спільноти, тож аби надихнути їх та підштовхнути до дій, ми з партнерами та волонтерською командою зібрали в Каталог цілих 30 прикладів того, як вони вже працюють на користь суспільства. В ньому, крім опису й ілюстрацій, вказані ще й вартість, особливості використання та переваги від кожного рішення. Деякі з них настільки прості в реалізації, що можуть робити комфортнішими та зеленішими наші міста вже зараз.

Крім системних змін у державі, містах та громадах, ми просуваємо ще й більш свідомий та екологічний підхід до життя й побуту. А до Нового Року – одного з найменш дружніх до довкілля свят – ми вирішили поєднати приємне з корисним та розповісти, як зробити це свято більш екодружнім, а заодно спробувати більш сталий спосіб робити подарунки, допомагаючи планеті.

До свята ми попросили як відомих людей, так і всіх охочих позбавитися речей, які перестали приносити їм радість: книжок, прикрас, одягу тощо. Це звична святкова традиція, але ми додали в неї нову деталь. Замість просто викинути річ на смітник, люди виставляли їх на аукціон і віддавали тим, кому вони потрібні. Гроші ж з аукціону переказували на підтримку діяльності Екодії, щоб допомогти змінювати не лише свої звички, а й державну політику в галузі захисту довкілля. За два тижні понад 50 учасників та учасниць аукціону назбирали аж 18 тисяч гривень, а рекордсменом став лот від українського гурту Курган & Agregat, який забрали аж за 4 тисячі гривень.

Як відбувався аукціон, хто які лоти виставляв і якими порадами про екологічний Новий Рік ми ділилися, можете подивитися у фейсбуці та інстаграмі за теґом #ЩедруюПланеті. А підтримати Екодію своїм внеском не лише на свята, а й просто так, можна тут.

З червня 2018 року жителі та жительки сіл Заозерне, Оляниця та Клебань на Вінниччині вели перемовини із компанією МХП, щоб розв’язати проблемні питання у своїх громадах, що розташовані неподалік від підприємств компанії. Селяни пов’язували зі скупченням пташників різні негаразди: зниження рівня води у колодязях і погіршення її якості, забруднення ґрунту й повітря, шкоду для інфраструктури через рух вантажного транспорту сільськими дорогами.

Щоб домовитися про мирне рішення, ці громади поскаржилися до міжнародних банків розвитку, які надавали МХП кредити. Ті стали посередниками у суперечці та намагалися допомогти врегулювати конфлікт. А ми разом із двома міжнародними організаціями виступили на боці громад як консультанти.

Понад три роки усі сторони були обмежені меморандумом, який забороняв розкривати будь-які деталі процесу. Та наприкінці 2021 року МХП таки вийшла із перемовин, так і не досягнувши домовленості. Тож тепер розповідаємо, на що скаржилися селяни, до чого тут банки та чого чекати далі. А також продовжуємо стежити за процесом і підтримувати громадян у їхніх вимогах.

Цього року ми продовжили підтримувати громадські організації в їх роботі над місцевою кліматичною політикою. Ми зосередилися на аналізі та створенні оновлених Планів дій сталого енергетичного розвитку (ПДСЕРК) у Коростені, Сумах, Пирятині, Хмельницькому, Чорноморську та Запоріжжі разом із членами Української Кліматичної Мережі. Як результат, Коростенська міська територіальна громада в грудні прийняла оновлений ПДСЕРК, який було створено разом із громадськими активістами та жителями громади.

Спільнота волонтерів – важлива частина нашої команди, і саме ці люди часто стають вірними союзниками чи навіть ідейними натхненниками наших спільних експериментів. Ледь не всі події у цьому списку – і Марш, і експедиція, і конкурс, і багато-багато інших – не обійшлися без їхньої допомоги.

У співпраці з волонтерами ми прагнемо бути не диктаторами, а партнерами, і давати їм простір і підтримку у реалізації найсміливіших ідей, які допоможуть боротьбі за безпечніше довкілля. Тож наші сміливі волонтери та волонтерки цьогоріч також бралися за нове. Разом ми записали 8 епізодів  «Подкасту в пуховиках» про різні аспекти кліматичної кризи (слухати можна в гугл- та епл-подкастах). Вони також збирали дані про те, як зміна клімату може вплинути на нашу улюблену їжу, написали про це цілий матеріал, а потім ще й створили та розвісили у київських закладах плакати про ці продукти. А ми провели фейсбук-марафон #ВрятуйСмаколики, де понад сто учасників та учасниць ділилися власними історіями про улюблені продукти та розсилали ці плакати ще й усім охочим розвісити їх у своїх населених пунктах.

А ще цьогоріч вони допомогли і нам реалізувати наші хоробрі плани – разом ми висадили 300 м лісосмуги у Київській області, щоб компенсувати викиди автотранспорту, залученого до організації Кліматичного маршу.

Якщо ви готові експериментувати разом із нами чи підтримувати наші проєкти своїм часом, вміннями та знаннями (навіть онлайн), приєднуйтеся до волонтерської команди тут.

Нашу діяльність можуть підтримати фінансово усі, хто поділяють наші цінності. А щоб полегшити цей процес та віддячити нашим благодійникам і благодійницям, у 2020 році ми запустили програму Друзів Екодії. Наші друзі отримують ексклюзивні щомісячні листи та беруть участь у закритих подіях. Ми ж натомість відчуваємо ще більше впевненості в тому, що нашу діяльність підтримує спільнота активних людей. І у 2021 пожертви від окремих людей зросли втричі (!) порівняно з попереднім роком.

На 5-му році життя Друзів у нас стало більше сотні. І хоч із початком повномасштабної війни в Україні частина нас покинула – ми цілком розуміємо, що наразі в людей можуть бути інші пріоритети – та ми з радістю будемо чекати їхнього повернення після війни. Якщо ж ви хочете підтримати нас навіть у ці буремні часи, приєднуйтеся до спільноти Друзів тут.

Ескалація війни росії проти України змінила життя кожного й кожної – і наше теж. Хоч наша команда розпорошилася, та всередині Екодія зібрана як ніколи. І ми продовжуємо працювати, проте тепер не лише для захисту довкілля, а й для перемоги України у цій війні.

Ми спілкуємося з міжнародними партнерами та закликаємо їх підтримувати Україну, ми вимагаємо у країн світу відмовлятися від російських енергоресурсів – зокрема і ядерного палива – які фінансують війну, ми моніторимо злочини окупантів проти довкілля, щоб притягнути їх до відповідальності. Ми, як не дивно, продовжуємо боротися з паліями трави, бо їх не зупиняє навіть війна, і, на жаль, традиційно розповідаємо, як захиститися від забруднення повітря. І ми, як і вся наша країна, допомагаємо один одному і не збираємося зупинятися та здаватися ні до перемоги, ні після неї.

За черговий рік нашої роботи ми спробували – і доволі успішно! – багато нового. І не менше нового сталося за цей рік і в галузі захисту довкілля. Цьогоріч ми святкували багато позитивних змін і зрушень, над якими роками працювали і ми, і безліч наших партнерів та активістів з усіх куточків України. Наша влада встигла затвердити оновлений Національно визначений внесок – ціль зі скорочення викидів парникових газів, яку ми так довго вимагали зробити більш амбітною, і яка нарешті веде до реального скорочення викидів.

Нарешті з’явилися державні Стратегія з адаптації та Концепція справедливої трансформації вугільних регіонів – документи, які стануть дороговказами для тих змін, які ми активно просуваємо вже не перший рік. І обидва ці документи частково враховують наші коментарі та пропозиції.

Уперше українська влада озвучила дату остаточної відмови від вугілля на державних вугільних електростанціях. Під час кліматичної конференції СОР26 наша країна приєдналася до антивугільної коаліції Powering Past Coal Alliance, а щоб її туди включили, назвала вугільний «дедлайн» – 2035 рік. Згодом почалися розмови про те, що цю дату ще можуть переглянути, але офіційних кроків у цьому напрямку поки не було. Та ми продовжуємо стежити за ситуацією і наполягати, що тепер дату відмови треба закріпити всередині держави – в оновленій Енергостратегії до 2050 року. Ми нагадуємо про це як офіційними зверненнями, так і креативними акціями – наприклад, підсвіткою на будівлі Міненерго. Тим паче, дослідження показують, що необхідно і цілком можливо відмовитися від вугілля й раніше – до 2030-го.

Крім того, цьогоріч Рада ухвалила Закон про енергоефективність, який вимагає спрямовувати не менше 1% держбюджету на заходи з енергоефективності – ми з партнерами виборювали цю цифру з 2017-го.

Після 5 років відтягування влада нарешті ухвалила Нітратну директиву ЄС – пакет документів для зменшення забруднення води нітратами, над просуванням якого ми також працюємо із самої своєї появи. Наразі впровадження Нітратної Директиви ще досі виглядає хаотично, без затвердженого спільного плану дій і визначених відповідальних органів. А попереду найскладніший етап — виконання та впровадження відповідних норм, за яким ми так само плануємо стежити і допомагати.

І навіть у покращенні якості повітря, якому роками опирається промислове лобі, з’явилися зрушення – у Держбюджеті-2022 вперше заплановані кошти на розбудову системи моніторингу якості повітря, яка має стати першим кроком для розуміння та боротьби із забрудненням.

Усі ці перемоги хоч і не можна назвати нашими, бо за них боролися безліч людей, але ми святкуємо їх як власні. Адже врешті-решт вони і полегшать нашу подальшу боротьбу, і покращать життя українців та українок. А якщо хочете стежити за нашими майбутніми перемогами та навіть допомагати нам їх досягати, приєднуйтеся до спільноти Екодії.

Звітуємо по фінансах

У роботі громадської організації найважливіше – це прозорість. Вище ми чесно розповіли про найважливіші речі, якими займалися протягом цього року. А далі покажемо, звідки ми отримували кошти на цю роботу та на що їх витрачали.

Загалом бюджети Екодії всі 5 років нашої роботи продовжують зростати. Через пандемію 2019-2020 частину надходжень ми не змогли відразу витратити на заплановані активності, але вони були реалізовані пізніше. Також у 2021 надходження зросли значною мірою завдяки новому проекту за підтримки Євросоюзу, що ми реалізуємо разом із партнерами.

Але найголовнішим успіхом минулого року вважаємо те, що порівняно з попереднім втричі (!) зросли добровільні пожертви від звичайних людей – отже, нам довіряють і нашу роботу підтримують.

Традиційно більшість витрат у нас становить заробітна плата співробітників разом з усім оподаткуванням, але 2021 дозволив реалізувати значно більше активностей – залучати експертів, подорожувати та проводити заходи.